Маліков Кубаничбек Іманалієвіч [народився 3(16) .9.1911, сіло Уч-Емчек, нині Кантського району], киргизький радянський письменник, заслуженого на діяча мистецтв Киргизької РСР (1947), народного поета Киргизії (1969). Член КПРС з 1940. Народився в сім'ї бідного селянина. Закінчив 1-й Киргизький педагогічний технікум в 1931. У 1946—49 редактор журналу «Советтік Киргизстан» («Радянський Киргизстан»). Друкується з 1928. У 1933 опублікував першу збірку «Вірші Кубаничбека», в якому автор відгукнувся на найважливіші події сучасності. Поема «Дружба і любов» (1949) присвячена братерству киргизького і російського народів. У поемі «Кадир-аке» (1952) поет відобразив працю киргизьких шахтарів. У 1954 вийшла збірка «Вибрані твори», потім збірки «Вогні в горах» (1957), «Молодість» (1958), «Орто-Токой» (1961), «Думи про майбутнє» (1964), «Голос із скелі» (1966) та інші. Велику роль в розвитку киргизького національного театру зіграла драматургія М. Первиє п'єси («Кулуйпа» та інші) були написані в 30-і роки. У післявоєнні роки з'явилися п'єси «На високій землі» (опублікована і поставлена 1956), «Серце б'ється» (опублікована і поставлена 1957), «Дівчата з однієї вулиці» (опублікована 1960), «Осмонкул» (опублікована 1970) та інші. М. — співавтор лібретто обпер «Айчурек» (поставлена 1939), «Манас» (поставлена 1946), «Токтогул» (поставлена 1958). Брав участь в складанні звідного варіанту киргизького народного епосу «Манас». Переклав киргизькою мовою вигадування А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова, Н. А. Некрасова, Т. Г. Шевченко та інші. Нагороджений орденом Леніна, 4 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Чигармаларинин еки томдук жийнаги, т. 1—2, Фр., 1971; у російському переведенні — Кров за кров, Фр., 1942; Ала-Тоо — моя батьківщина, М., 1958; Рідна земля, Фр., 1961; Киргизстан — край мій отчий, Фр., 1971.
Літ.: Історія киргизької радянської літератури, М., 1970; Самаганов Дж., Письменники Радянського Киргизстану. Біобібліографічний довідник, Фр., 1969.
