Макушев Вікентій Васильович (10.10.1837, Брест-Літовськ, нині Брест, — 2.3.1883, Стара Варшава), російський історик-славіст; слов'янофіл. Закінчив Петербурзький університет. У 1862—65 секретар російського консульства в Дубровнику. У 1867 захистив магістерську дисертацію «Дослідження про історичні пам'ятники і битопісателях Дубровника». У 1868—71 відряджається міністерством освіти до Італії для наукової роботи в бібліотеках і архівах. У 1871—83 професор Варшавського університету. М. — автор багатьох історичних досліджень (у тому числі «Історичні розшуки про слов'ян в Албанії в середні віки», 1871; «Болгарія під турецьким владицтвом, переважно в XV і XVI століттях», 1872; «Про пронії в древній Сербії», 1874), видавець документів (з італійських архівів: «Історичні пам'ятники Південних слов'ян...», ч. 1—2, 1874—82 і ін.).
Літ.: Флорінський Т. Д., Ст Ст Макушев «Слов'янський щорічник». До., 1883; Нариси історії історичної науки в СРСР, т. 2, М., 1960.
