Максимович (Максимовіћ) Десанка (народилася 16.5.1898, Рабровіца, поблизу міста Вальово), сербська письменниця. Член Сербської академії наук і мистецтв (1959). Народилася в сім'ї сільського вчителя. Закінчила філософський факультет Бєлградського університету (1924). Друкується з 1920. У ранній творчості М. (збірки «Вірша», 1924, «Сад дитинства», 1928, «Зелений витязь», 1930) переважає любовна і пейзажна лірика. У збірці «Нові вірші» (1936) широко представлені також і соціальні теми. Вірші М. періоду 2-ої світової війни 1939—45 передають пафос мужньої боротьби сербського народу проти фашизму (вірші «Сербія — велика таємниця», «Сербія прокидається» та інші). Рядки вірша «Кривава казка» висічені на пам'ятнику жертвам фашизму в Крагуєваце. У післявоєнні роки М. випустила збірки віршів «Поет і батьківщина» (1946), «Запах землі» (1955), «Полонений снів» (1960), «Вимагаю помилування» (1964), «Немає більше часу» (1973) та інші. М. — автор романів «Відкрите вікно» (1954), «Бунтівний клас» (1960; російське переведення — під назвою «Діти стають дорослими», 1965), «Не забути» (1969), «Прадевочка» (1970) і декількох збірок розповідей. Їй належить також більше 30 книг у віршах і прозі для дітей.
Соч.: Сабрана поділа, књ. 1—7, Београд, 1969; у російському переведенні — Вірші. [Передмова Ст Огнева], М., 1971.
Літ.: Блечић М. Р., Д. Максимовіћ. Живіт праћен песмом, Београд, 1971; Дžоrdžević L., Pesničko delo D. Maksimović, Beograd, 1973.
