Максимович Михайло Олександрович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Максимович Михайло Олександрович

Максимович Михайло Олександрович [3(15) .9.1804, хутір Тімковщина, нині Золотоношського району Черкаської області, — 22.11(4.12) .1873, хутір Міхайлова Гора, нині Полтавської області], український ботанік, фольклорист і історик, член-кореспондент Петербурзької АН(Академія наук) (1871). Вчився, потім викладав в Московському університеті (з 1833 — професор ботаніки). У роботах, присвячених головним чином ботаніці, М. намагався розвивати еволюційні ідеї. Одним з перших М. написав популярну природничонаукову книгу для народу («Книга Наума про великий божий світ», 1833). У 1834 перейшов на кафедру російської словесності в Київський університет. «Малоруські пісні» (1827), зібрані і комментірованниє М., отримали високу оцінку А. С. Пушкіна, який разом з А. А. Дельвігом, П. А. Вяземським і Е. А. Баратинським співробітничав в М., що видавався, в 1830—34 альманаху «Денніца». У 1834 М. видав збірку «Українські народні пісні» і «Голоси українських пісень». М. перевів «Слово про полк Ігореве» на українську мову і присвятив «Слову» ряд статей. Був близький з А. С. Пушкіним, Н. Ст Гоголем, Т. Р. Шевченка.

  Вивчав також російську історію, історію російської літератури і мовознавство. Значна частина його історичних робіт присвячена історії Київської Русі. Діяльність М. була пройнята ідеєю близькості і братерства українського і російського народів.

 

  Соч.: Зібрання творів, т. 1—3, До., 1876—80.

 

  Літ.: Пономарев С., М. А. Максимович, «Журнал міністерства народної освіти», 1871 № 10; Острянін Д. X., Свiтогляд М. О. Максимовича, До., 1960.