Майорів Михайло Моісейович (22.1.1890 — 20.1.1938), радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1906. Народився в селі Ськородноє Мінській губернії, нині Гомелської області, в сім'ї кустаря. Партійну роботу вів на Україні, в Саратові, Москві. Піддавався репресіям. У 1917 в Києві керівник організації РСДРП (б) і фракції більшовиків в Раді. Делегат 7-ої (Квітневою) Всеросійської конференції РСДРП (б). На 2-м-коді Всеросійському з'їзді Рад вибраний членом ВЦИК. Учасник жовтневих боїв в Москві. У 1918 голова Всеукраїнського ревкома, член ЦК КП (б) В, секретар Київського обкому партії; у 1919—1920 в Червоній Армії. У 1920—22 голова Київського губсовнархоза. У 1922—23 секретар Одеського губкома і в 1932—1933 обкоми КП (б) В. У 1924—27 голова Астраханського, потім Томська губісполкомов. У 1927—30 заступник голови ЦКК(Центральна контрольна комісія) КП (б) В у 1930—32 нарком постачання УРСР. У 1933—34 секретар Средазбюро ЦК ВКП (б). З 1934 заступник голови Центросоюза СРСР. Делегат 12, 14—17-го з'їздів партії; на 15—16-м-коді з'їздах обирався членом ЦКК(Центральна контрольна комісія) ВКП (б).
Літ.: Корольов Би., Льовiн Ст, М. М. Майорів, До., 1969.
