Мажанді Франсуа
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Мажанді Франсуа

Мажанді (Magendie) Франсуа [6.10.1783, Бордо, — 7.10.1855, Саннуа, департамент Сіна і Уаза (за іншими даними, 8.10.1855, Париж)], французький фізіолог, член Паризькою АН(Академія наук) (1821) і її віце-президент (1836), а також член Медичної академії (1819). Одним з перших застосував експериментальний метод у фізіології тварин (експериментальний напрям був продовжений учнем М. — До. Бернаром ). Найбільш відомі роботи М. по фізіології нервової системи; у 1822 експериментально довів, що передні корінці спинного мозку є еферентними, або руховими, а задні — аферентними, або чутливими (див. Бела — Мажанді закон ). Досліджував трофічний вплив трійчастого нерва на тканини ока, чутливість кори мозку до больових роздратувань, значення підкіркових нервових центрів в координації рухів, властивості спинномозкової рідини і механізм дії травного тракту (у тому числі описав акт блювоти).

  Соч.: Précis élémentaire de physiologie, t. 1—2, 3 éd., P., 1833.

 

  Літ.: Карлик Л. Н., Франсуа Мажанді, «Клінічна медицина», 1959, т. 37 № 2.