Магнітограф сонячний
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Магнітограф сонячний

Магнітограф сонячний, прилад для виміру магнітного поля на Сонці. Вперше був застосований американським астрономом Х. Бабкоком в 1952 для реєстрації подовжньої складової магнітного поля, а в подальші роки вдосконалений в СРСР. Основні елементи М. с.: електрооптичний светомодулятор, спектрограф, світлоприймачі (фотопомножувачі), що записує пристрій. Метод виміру заснований на Зеемана ефекті, в результаті якого спектральна лінія розщеплюється на два s-компоненти, поляризовані по кругу в протилежних напрямах. Зображення Сонця фокусується на щілину спектрографа, за якою встановлений електрооптичний кристал в комбінації з поляризатором. Під дією змінної електричної напруги пристрій пропускає s-компоненти, по черзі зрушуючи лінію на величину 2dl (см. мал. ). У фокальній плоскість спектрографа світло від крила лінії проходить через щілину і падає на фотопомножувач, сполучений з підсилювачем, змінний сигнал якого реєструється. Заштрихована на малюнку площа пропорційна зміні інтенсивності світла, що проходить через щілину, при черговому пропусканні поляризованих компонент ліній s 1 і s 2 . При невеликих розщеплюваннях сигнал М. с. пропорційний напруженості подовжнього поля.

  Схема М. с. для виміру поперечного поля розроблена радянськими астрономами А. Б. Северним і В. Е. Степановим в 1959. У цьому варіанті М. с. перед щілиною спектрографа поміщається фазова пластинка, що перетворює лінійну поляризацію світла в круг. Є конструкція М. с. — так званий сонячний вектор-магнітограф, за допомогою якого вимірюються одночасно всі три компоненти поля. М. с. зазвичай забезпечені пристроєм для складання карт магнітного поля Сонця, яскравості і швидкості руху речовини на окремих ділянках або на всій поверхні Сонця. Чутливість сучасних М. с. 0,3—1 гс для подовжнього і 50—100 гс для поперечного магнітного поля.

 

  Літ.: Степанов Ст Е., Північний А. Б., Фотоелектричний метод виміру величини і напряму магнітного поля на поверхні Сонця, «Вісті Кримській астрофізичній обсерваторії», 1962, т. 28; Solar magnetic fields, ed. R. Howard, Dordrecht, 1971.

 

  Ст А. Котів.

Мал. до ст. Магнітограф сонячний.