Магнуса ефект, виникнення поперечної сили, що діє на тіло, що обертається в потоці рідини або газу, що набігає на нього. Відкритий німецьким ученим Г. Г. Магнусом (Н. G. Magnus) в 1852. Так, наприклад, якщо що обертається нескінченно довгий круговий циліндр обтекаєтся безвихоровим потоком, направленим перпендикулярно його створюючим, то унаслідок в'язкості рідини швидкість течії з боку, де напрям швидкості v потоку і обертання циліндра збігаються, збільшується (див. мал. 1 ), а з боку, де вони протилежні, — зменшується. В результаті тиск на одній стороні зростає, а на іншій зменшується, тобто з'являється поперечна сила Y ; її величина визначається Жуковського теоремою . Аналогічна сила виникає і при набіганні потоку на кулю, що обертається, чим пояснюється непрямолінійний політ закрученого тенісного або футбольного м'яча. Направлена поперечна сила завжди від тієї сторони тіла, що обертається, на якій напрям обертання і напрям потоку протилежні, до тієї сторони, на якій ці напрями збігаються.
М. е. був використаний в 1922—26 німецьким інженером А. Флетнером при споруді роторного корабля з циліндрами (ветросиловимі баштами), що оберталися, замість вітрил. При бічному вітрі на ці циліндри діє сила, яка по відношенню до корабля є тягою ( мал. 2 ). Проте вживання ці кораблі не отримали із-за неекономічності.
Літ.: Прандтль Л., Гидроаеромеханика, переклад з німецького, 2 видавництва, М., 1951; Хайкин С. Е., Фізичні основи механіки, М., 1963.
