Магнетрон коаксіальний, магнетрон з коаксіальним резонатором, магнетрон, в якому довкола анодного блоку розташований коаксіальний резонатор, сполучений щілинами з резонаторами анодного блоку. Щілини, що сполучають коаксіальний резонатор з анодним блоком, прорізаються паралельно осі магнетрона в задніх стінках не всіх резонаторів, а через один ( мал. ). М. до. застосовуються в наземних і бортових станціях радіолокацій різного призначення. М. до. випускаються для роботи лише в імпульсному режимі як з механізмами повільної і швидкої перебудови частоти, так і на фіксованих частотах від 2 до 70 Ггц з вихідними потужностями від 1 квт до 2 Мвт (у імпульсі). М. до. був запропонований французьким інженером І. Азема в 1950 і досконалішій конструкції — американськими ученими Р. Колье і І. Фейнштейном в 1955.
Коаксіальний резонатор в М. к.: а) підвищує стабільність його роботи (в М. до. відхід частоти, викликаний віддзеркаленням хвиль від навантаження, ширина спектру частот і інтенсивність бічних пелюсток спектру приблизно в 5 разів менші, а відхід частоти від зміни сили струму і пропуск імпульсів приблизно в 10 разів менші, ніж в звичайного магнетрона); б) розділяє частоти анодного блоку равнорезонаторного настільки, що відпадає необхідність вживання в'язок; у) дозволяє збільшити робочу поверхню катода і анодного блоку і за рахунок цього понизити щільність електронного потоку, збільшити довговічність М.. у 3 — 4 рази в порівнянні із звичайним магнетроном; г) забезпечує механічну перебудову частоти на 6 — 13% переміщенням поршня в коаксіальному резонаторі без істотної зміни вихідній потужності.
Літ.: Електронні надвисокочастотні прилади з схрещеними полями, пер.(переведення) з англ.(англійський), під ред. М. М. Федорова, т. 2, М-код.,1961, с. 119 — 29.
