Лі Хун-чжан (15.2.1823, в. Хефей, пров.(провінція) Аньхой, — 7.11.1901, Пекін), державний діяч Китаю, дипломат. Зіграв велику роль в придушенні Тайпінського повстання 1850—64 і Няньцзюньського повстання 1853—68. Намісник столичної провінції Чжілі, був прибічником і одним з активних провідників політики «самоусиленія» (запозичення іноземного досвіду в модернізації озброєних сил і створення своєї військової промисловості для боротьби проти народних рухів). Як дипломат Л. Х.-ч. проводив т.з. політику «використання варварів для приборкання варварів», тобто намагався ціною поступок і угод з однією імперіалістичною державою протидіяти агресії ін. держави. Як глава китайської делегації на мирних переговорах з Японією Л. Х.-ч. підписав важкий для Китаю Симоносекський договір 1895 . В 1896 уклав секретний договір з Росією про оборонний військовий союз проти Японії і надання Росії концесії на споруду Китайсько-східної залізниці. У 1901 підписав т.з. «Завершальний протокол» з державами — учасницями імперіалістичної інтервенції, що пригнічували повстання іхетуаней в Китаї.
Літ.: Лянцичао, Ліхунчжан, або Політична історія Китаю за останніх 40 років, пер.(переведення) з кит.(китайський), СП(Збори постанов) Би, 1905; Нова історія Китаю, М., 1972 (див. Указат. імен); Ефімов Р., Зовнішня політика Китаю 1894—1899 рр., М., 1958; Spector S., Li Hung-chang and the Huai army, Seattle, 1964.
