Лі Ги Ен (справжнє ім'я; псевдонім — Мін-чхон) (р. 29.5.1895, село Хверенні, поблизу р. Чхонан), корейський письменник, державний і суспільний діяч. Виріс в бідній сім'ї. Був вчителем. У 1922—23 жив і вчився в Японії. Один з організаторів Корейській федерації пролетарського мистецтва, неодноразово піддавався репресіям. Публікується з 1924 коли почав співробітничати в літературному журналі «Чосон чигван». У ранніх повістях («Село простолюдинів», 1925, і ін.) виступає як битопісатель корейського селянства. У просвітницьких романах «Рідна сторона» (1934, російське переведення 1964) і «Новина» (1939) відтворює картини життя корейського народу. У написаному після звільнення Кореї (1945) романі «Земля» (ч. 1, 1948, російське переведення 1953) Л. Р. Е. осмислює зміни, що сталися в корейському селі в результаті аграрної реформи. Під час Вітчизняної визвольної війни (1950—53) виступав із статтями, пройнятими болем за розорену батьківщину і що звуть до помсти. Темі визвольної війни присвячена і 2-я частина романа «Земля» (1960). Історія поневолення Кореї Японією і боротьба народу проти колонізаторів відбиті в романі «Река Туманган» (1954—64). Автор книги «По СРСР. Путні записки» (1963). З 1950 член Усесвітньої Ради Міра. З 1946 голова суспільства корейсько-радянської дружба. Нагороджений радянським орденом Трудового Червоного Прапора.
Соч.: Сонджіп, т. 10—15, Пхеньян, 1960—64; у русявий.(російський) пер.(переведення) у збірці: Народження світу, М., 1956; у збірці: Таємний лист, М., 1965; у збірці: Жили такі люди, М., 1971.
Літ.: Іванова Ст І., Лі Ги Ен. Життя і творчість, М., 1962.
