Ліхачев Микола Петрович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Ліхачев Микола Петрович

Ліхачев Микола Петрович [12(24) .4.1862, Чистополь, нині Татарською АССР, — 14.4.1936, Ленінград], російський історик і мистецтвознавець, академік АН(Академія наук) СРСР (1925; член-кореспондент 1902). З дворян. У 1884 закінчив Казанський університет. З 1890 магістр російської історії (вигадування «Розрядні дяки XVI в.», 1888). З 1892 доктор (книга «Папір і прадавні паперові млини в Московській державі», 1891). З 1894 член Археографічної комісії, професор Петербурзького археологічного інституту. З 1902 помічник директора Публічної бібліотеки в Петербурзі. Л. опублікував багато актів і пам'ятники російської історії 16—17 вв.(століття) — «Місницькі справи 1563—1605» (1894), «Боярський список 1611» (1895), «Збірка актів, зібраних в архівах і бібліотеках» (1895) і ін. Його праці стосуються всіх галузей джерелознавства і спеціальних історичних дисциплін — російської археографії, палеографії, документоведенія, російською і західноєвропейської дипломатики, генеалогії, нумізматики, епіграфіки. Дослідження Л. в області східної, візантійської і особливо староруської сфрагистіки — «З лекцій з сфрагистіке» (1899), «Прадавня сфрагистіка» (1906), «Матеріали для історії візантійською і російськими сфрагистіки» (ст 1, 1928) і ін. дозволяють рахувати Л. основоположником радянської сфрагистіки. Значний інтерес представляють роботи Л. по книгознавству і історичній бібліографії — «Бібліотека і архів московських государів XVI в.» (1894), «Каталог летких видань і їх передруку» (1895) і ін. Його капітальне дослідження «Палеографічне значення паперових водяних знаків» (ч. 1—3, альбом, 1899) зберігає значення довідкового посібника для визначення точної хронології недатованих рукописів. Труди Л. «Матеріали для історії російського іконопісанія» (т. 1—2, 1906), «Зразка листа Андрія Рубльова» (1907), «Історичне значення італо-грецького іконопису» (1911) і ін. були значним вкладом у вивчення староруського живопису. Основна цінність праць Л. — в багатстві фактичного матеріалу і спостереженнях конкретно-історичного характеру. У 1925 Л. передав АН(Академія наук) СРСР створений їм унікальний Музей палеографії, в якому були зібрані багатющі колекції: стели і папіруси Давнього Єгипту, клинописні таблички Двуречья, пам'ятники коптського, грецького, арабського і латинського листа, інкунабули, друку багатьох країн світу (у тому числі понад 600 староруського друку — абсолютна більшість виявлених на той час).

 

  Літ.: Янін Ст Л., До століття з дня народження Н. І. Ліхачева, «Радянська археологія», 1962 № 2, с. 10—16; Історія історичної науки в СРСР. Дожовтневий період. Бібліографія, М., 1965, с. 321.

  Ст Н. Балязін.