Ліхачев Дмитро Сергійович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Ліхачев Дмитро Сергійович

Ліхачев Дмитро Сергійович [р. 15(28) .11.1906, Петербург], радянський літературознавець і історик культури, академік АН(Академія наук) СРСР (1970; член-кореспондент 1953). У 1928 закінчив Ленінградський університет. З 1938 веде наукову роботу в інституті російської літератури (Пушкінський будинок), керує сектором староруської літератури (з 1954). Професор БРЕШУ(Ленінградський державний університет імені А. А. Жданова) (1946—1953). Роботи Л. відрізняються пильною увагою до естетичної своєрідності культури Древньої Русі і у зв'язку з цим до проблем загальної теорії мистецтва, для них характерне комплексне вивчення суспільної ідеології, літератури, народної поезії і образотворчого мистецтва (книги «Національна самосвідомість Древньої Русі», 1945; «Виникнення російської літератури», 1952; «''''cлово про полк Ігореве''''. Історико-літературний нарис», 2 видання 1955; «Людина в літературі Древньої Русі», 1958, 2 видання 1970; «Культура Русі часу Андрія Рубльова і Єпіфанія Премудрого», 1962; «Поетика староруської літератури», 1967, 2 видання 1971). У книгах «Російські літописи і їх культурно-історичне значення» (1947), «Повість тимчасових років» (ч. 1—2, 1950) Л. вперше показав нескороминущу художню цінність російських літописів; піддавши тому, що науковому передивляється історію київського і новгородського літописання 11—12 вв.(століття), він услід за А. А. Шахматовим відстоює думку про примат свідомих змін тексту літописцями над механічними. Обгрунтуванню самостійного значення текстології як науки присвячена книга Л. «Текстологія» (1962). Виступає також як популяризатор науки і публіцист, борючись за охорону і вивчення пам'ятників старизни. Іноземний член Болгарською (1963), Австрійською (1968), Сербською (1972), Угорською (1973) АН(Академія наук); почесний доктор Торуньського (1964), Оксфордського (1967), Едінбурзького (1970) університетів. Державна премія СРСР (1952, 1969). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.

 

  Соч.: Деякі завдання вивчення другого південнослов'янського впливу в Росії, М., 1958 (IV Міжнародний з'їзд славістів. Доповіді); Художня спадщина Древньої Русі і сучасність, Л., 1971 (совм. із Ст Д. Ліхачевой); Розвиток російської літератури X—XVII вв.(століття) Епохи і стилі, Л., 1973.

 

  Літ.: Д. С. Ліхачев. [Біобібліографія]. Вступ. ст. Ст П. Адріанової-Перетц, М., 1966.

  А. Н. Робінсон.

Д. С. Ліхачев.