Лісостепові зони субтропічних поясів , природні зони, що характеризуються чергуванням лісових і степових ландшафтів. Розташовані в субтропіках Північної Америки (на З. Центральних рівнин і в Прімексиканськой низовини) і Південної Америки (на Ю. Бразільського плоскогір'я, в Межиріччі і на Ст Пампи). Фрагменти Л. з. с. п. є в Африці (на Ю.-В.(південний схід) материка, у внутрішніх долинах Капських гір) і Австралії (східна околиця басейну р. Муррей). У Євразії Л. з. с. п. майже не розвинені із-за гірського рельєфу у відповідних частинах материка.
Клімат субтропічний, мусонний, з теплою зимою і жарким літом. Радіаційний баланс 210—250 кдж/см 2 (50—60 ккал/см 2 ) в рік. Середні температури повітря найхолоднішого місяця 4—12°С, найтеплішого 20—24°С. Зимою вторгнення холодного повітря інколи викликають короткочасні заморожування і снігопади. Річна сума опадів від 600 мм до 1200 мм, їх максимум в більшості районів наголошується влітку. Вегетація рослин відбувається протягом всього року, проте вона сповільнюється низькими температурами повітря взимку і літньою сухістю. Для почвообразовательних процесів характерне поєднання гуміфікації і ферралітізациі, що сприяє утворенню грунтів, що володіють високою природною родючістю. Основний фон рослинності створюють трав'яний покрив (переважно із злаків із значною участю різнотрав'я), а також рідколісся, окремі дерева (безлисті в сухий час роки) і чагарники. Деревна рослинність переважає в долинах річок. У Північній Америці Л. з. с. п. характеризуються широким поширенням низькорослої деревної рослинності з переважанням дуба і карий і багатим злаковим травостоєм (переважно з видів бороданя) на карбонатних грунтах. У Південній Америці деревна рослинність краща розвинена в периферійних районах Л. з. с. п. (складається з мімоз, акацій, деяких видів пальм); внутрішні райони зайняті без деревинної саваною і пампой . В Африці характерне поєднання безлісих вододільних ділянок з густим злаковим травостоєм і річкових долин, покритих деревною (переважно акацієвою) рослинністю. У Австралії рослинність зон має переважно саванновий подоба. Деревна рослинність (головним чином з евкаліптів) розвинена в основному по долинах річок і западинах. Для тваринного світу характерне переважання степових видів або тварин, властивих саванам. Територія Л. з. с. п. широко використовується для землеробства (посіви зернових культур, кормових трав, бавовника і ін.), місцями — для пасовищного скотарства. У сухий період в деяких районах практикується штучне зрошування.
В Л. з. с. п. виділяються підзони саван, що характеризуються посушливим кліматом, переважанням трав'янистого покриву у поєднанні з окремими деревами або їх групами, і прерій, з вологішим і прохолоднішим кліматом, переважанням у складі природної рослинності високотравій степового типа.
Літ.: Барків А. С., Фізична географія частин світу. Африка, М., 1953; Глазовськая М-коду, А., Грунтово-географічний нарис Австралії, М., 1952; Лукашова Е. Н., Південна Америка, М., 1958; Ігнатьев Р. М., Північна Америка, М., 1965.
