Лісостепові зони помірного поясу , природні зони Північної півкулі, що характеризуються поєднанням лісових і степових ділянок. У Євразії лісостепи протягуються суцільною смугою із З. на Ст від східних предгорій Карпат ка Алтая. Західніше і на схід від цієї смуги те, що безперервне випрало лісостепу порушене впливом гір.(міський) Окремі ділянки лісостепів розташовуються в межах Среднедунайськой рівнини, ряду міжгірських улоговин Південного Сибіру, в МНР(Монгольська Народна Республіка) і на Далекому Сході, а також займають частину рівнини Сунляо на З.-В.(північний схід) Китаю. У Північній Америці лісостепи протягуються з С. на Ю., через Великі рівнини, до 38° с. ш.(північна широта) У Південній півкулі Л. з. в. п. відсутні.
Для Л. з. в. п. характерні холодна снігова зима і тепле, відносно вологе літо. Поверхня зон отримує 420—545 кдж/см 2 (100—130 ккал/см 2 ) в рік, з них 67—75% в теплу половину року. Середні температури січня від —2 до —20°С (у континентальних районах Сибіру до —35°С), липня — від 18 до 25°С. Річна сума опадів на рівнинах зазвичай вагається від 400 до 1000 мм, найбільша їх кількість випадає влітку. В цей час роки із-за значної випаровуваності може спостерігатися висушення грунтів, що викликає в'янення рослинності. Взимку протягом тривалого періоду стримується сніговий покрив. Низькі температури припиняють вегетацію рослин і багато біогеохімічних процесів в грунті.
Річки характеризуються весняною повінню, що утворюється талими сніговими водами, і літнім маловоддям, під час якого невеликі річки місцями пересихають. Багаточисельні дрібні западини, інколи із засоленою водою.
Грунтовий покрив відрізняється значною строкатістю. Головні типи грунтів — сірі лісові з ознаками опідзолювання, вилужені і оподзоленниє чорноземи, лугово-чорноземні і черноземовідниє грунти прерій. У районах з континентальним кліматом (Західний Сибір, Великі рівнини) поширені солонцеватиє і осолоділі грунти. Для грунтів лісостепів характерний високий вміст гумусу, сповільнена мінералізація опада, міцна структура. Вони відрізняються високою природною родючістю, що сприяло їх інтенсивному з.-х.(сільськогосподарський) освоєнню. Проте надмірне відкриття привело в багатьох районах до сильної ерозії грунтів.
Природна рослинність представляє чергування невеликих масивів лісів з ділянками остепнених лугів і лугових степів. У європейському лісостепі у складі лісової рослинності переважають дуб, липа, на З. — також ясен і граб, в Сибіру — береза, осика, модрини і сосна, на З.-В.(північний схід) Китаю — дуби і ін. широколистяні породи. У Північній Америці, на Великих рівнинах, — берези і осика, в західній частині рівнин — дуби і карий. Природна трав'яниста рослинність збереглася головним чином в заповідниках. Для неї характерна велика видова різноманітність (до 70—80 видів вищих рослин на 1 м 2 ) , велика кількість кореневищних злаків і різнотрав'я. Найбільш звичайні представники злаків — мятліки, овсяніци, війники, тонконоги, ковила, в Північній Америці — також бородані. Річний приріст рослинної маси на лісових ділянках до 200 ц/га, на лугових — до 130 ц/га. В Л. з. в. п. біогеохімічні процеси протікають інтенсивніше, ніж в ін. зонах помірного поясу. Біологічний круговорот мінеральних речовин на лугово-степових ділянках європейського лісостепу оцінюється в 550—700 кг/га.
Для тваринного світу характерне змішення лісових і степових форм. У європейському лісостепу з типових лісових тварин часто зустрічаються білка, заєць-русак, інколи лось; із степових — великий тушканчик, крапчастий ховрах. У сибірському лісостепі звичайні ховрахи, хом'яки, в американській — лугові собачки, мишоподібні гризуни, зайці, бабаки, гримучі змії.
Природні умови Л. з. в. п. сильно змінені людиною. Розширення площі орних земель сприяло сильному скороченню лісів. Систематично розчиняється велика частина території. Основні з.-х.(сільськогосподарський) культури: озима і ярова пшениця, овес, кукурудза, картопля, цукровий буряк.
В Л. з. в. п. виділяються підзони широколистяних лісостепів, хвойно-дрібнолистих лісостепів і прерії; останні відрізняються від лісостепів теплішим і вологішим кліматом, великим запасом і відтворенням рослинної маси і ін. ознаками.
Літ.: Берг Л. С., Географічні зони Радянського Союзу, 3 видавництва, т. 1, М., 1947; Мільков Ф. Н., Лісостеп Російської рівнини, М., 1950; Ігнатьев Р. М., Північна Америка, М., 1965; Родіну Л. Е., Базільовіч Н. І., Динаміка органічної речовини і біологічний круговорот зольних елементів і азоту в основних типах рослинності земної кулі, М. — Л., 1965.
