Лісові пожежі , виникають головним чином в результаті необережного поводження з вогнем. Завдають великого збитку лісовому господарству: знищується багато деревини, зменшується приріст дерев, погіршується склад лісів, посилюються буреломи і ветровал. Л. п. сприяють поширенню шкідливих комах і дереворуйнівних грибів, погіршують грунтові умови. Найбільш поширені низові Л. п., при яких горять лісова підстилка, лишайники, мохи трави, опалі на землю вітки і т. і., підзростання і підлісок. Швидкість руху пожежі за вітром 0,25—5 км/ч. Верховий Л. п. охоплює як древостой, так і трав'яно-моховий покрив грунту і підзростання. Швидкість поширення досягає 5—25 км/ч. При підземному (торф'яному) Л. п. горять торф'яний шар і коріння дерев. Швидкість поширення — декілька десятків або сотень метрів в добу. Л. п. можуть мати комбінований характер. Вигляд Л. п. залежить від типа насадження: у соснових молодняках частіше бувають верхові пожежі, в стиглих і перестійних сосняках і на суцільних вирубках — низові. Весной виникають переважно низові Л. п. на лісосіках, редінах, в сухих типах лісу, влітку і осінню — всі види, взимку виникають рідко; торф'яні пожежі інколи розвиваються під снігом.
Запобіжні і підготовчі засоби боротьби с Л. п.: протипожежна пропаганда; очищення лісів від безладу; пристрій протипожежних смуг; прорубування протипожежних розривів (вільні від дерев і від грунтового покриву смуги). Дозорно-сторожова охорона ведеться лісниками, сторожами, льотчиками-спостерігачами. Для виявлення Л. п. застосовують телебачення, установки, що уловлюють інфрачервоне випромінювання. При гасінні Л. п. застосовують наземні засоби і авіацію, лісогосподарське протипожежне устаткування (плуги, запальні апарати і ін.). У боротьбі з низовим Л. п. кромку вогню закидають землею, використовують воду і огнегасящие хімічні речовини, захльостують вогонь гілками, застосовують відпал (спалювання живого і мертвого покриву грунту на дорозі пожежі). Проти крупних низових Л. п. владнують протипожежні загороджувальні смуги шириною 1—2 м-коду, розташовують їх впоперек руху вогню. Верхові Л. п. затримують на природних або штучних перешкодах (просіки, дороги, протипожежні розриви). Для боротьби з верховими Л. п. застосовують також відпал і зустрічний вогонь. Підземні Л. п. обкопують канавами шириною 1 м-коду і глибиною до мінерального грунту або насиченого водою шару торфу. Для їх гасіння використовують воду і різні хімічні речовини, що підвищують змочуючу здатність води.
Літ.: Нестеров Ст Р., Пожежна охорона лісу, М., 1945; Мелехов І. С., Природа лісу і лісові пожежі, [Архангельськ], 1947; Анцишкин С. П. Протипожежна охорона лісу, М-код.—Л., 1957; Курбатський Н. П., Проблема лісових пожеж, в збірці: Виникнення лісових пожеж. М., 1964; Сучасні питання охорони лісів від пожеж і боротьби з ними, під ред. І. С. Мелехова, М., 1965.
