Ліра (греч. lýra), 1) старогрецький струнний щипковий музичний інструмент. Має плоский корпус округлої форми, 7—11 струн. Налаштування по пятіступенному звукоряду. Грою на Л. супроводжували виконання творів епічної і ліричної поезії (звідси виникнення терміну «лірика»). 2) Середньовічний смичковий однострунний музичний інструмент. Корпус грушовидної форми. Згадується в літературі з 8—9 вв.(століття), останні зображення — 13 ст 3) Струнний смичковий музичний інструмент, що виник в Італії в 16—17 вв.(століття) По вигляду декілька нагадує скрипку. Існували Л. та браччо (сопрано), ліроне та браччо (альт), що мали 5 ігрових і 1 або 2 бурдонних струни, ліра та гамба (баритон) — 9—13 струн, ліроне перфетто (бас) — 10—14 струн. 4) Гітара-ліра — різновид гітари з корпусом, що нагадує старогрецьку Л. Ськонструїрована у Франції в 18 ст Була поширена в країнах Західної Європи в е р б Росії до 30-х рр. 19 ст 5) Кавалерійська Л. — металлофон: набір металевих пластинок, підвішених до металевої рами, прикрашеної кінськими хвостами і що мала форму Л. Ігралі металевим калаталом. Застосовувалася в духовому оркестрі кавалерії. 6) Колісна Л. — народний струнний музичний інструмент. Усередині корпусу (лодко-, що має, або восьмеркообразную форму) укріплено колесо, що обертається за допомогою рукоятки. Через отвір в деці воно виступає назовні, стосуючись струн і заставляючи їх звучати при обертанні. Число струн різне. Середня, мелодійна, проходить через коробку з механізмом для зміни висоти звучання. Останні (2 або 4) — що акомпанують, бурдонні. Під назвою органіструм колісна Л. була поширена в середні віки. Існувала під різними найменуваннями у багатьох народів Західної Європи і СРСР. У Росії відома з 17 ст Грали на ній бродячі музиканти і каліки перехожіє. У 20 ст зустрічається рідко.
У переносному розумінні Л. — емблема або символ мистецтва.
