Лінотип (від латів.(латинський) linea — лінія і греч.(грецький) týpos — відбиток), набірна строкоотлівная машина для набору тексту газет, книг і журналів і його відливання у вигляді монолітних металевих рядків з рельєфною друкарською поверхнею. Л. винайдений О. Мергенталером в США (1884). Перші Л. у СРСР виготовлені в 1932 на Ленінградському заводі поліграфічних машин. Радянські Л. працюють в 60 країнах світу (1972).
Л. складається з трьох основних апаратів: набірного, отлівного і розбірного. При натиску на клавіші клавіатури з магазинів випадають металеві матриці з поглибленим зображенням окремих знаків алфавіту. У проміжках між словами встановлюються розсувні клини шпацій. З матриць і клинів формується текстовий рядок, який потім прямує до отлівному апарату. Все подальші операції в машині здійснюються автоматично. Друкарський сплав заповнює всі поглиблені зображення знаків на матрицях і, застигаючи, утворює монолітний рядок з рельєфною друкарською поверхнею. Захололий рядок виштовхується з форми, піддається точному обрізанню по зростанню і кеглю і виставляється на приймальний столик. Після відливання шрифтового рядка матриці передаються в розбірний апарат, а клини — в коробку шпації. Розбірний апарат здійснює поштучний розподіл матриць по тих каналах магазинів, з яких вони були викликані при наборі. Завдяки круговій циркуляції матриць і клинів, лінотипіст після закінчення набору чергового рядка може продовжувати набирати наступний рядок. Л. відрізняються один від одного числом матричних магазинів і розбірних апаратів. У сучасних моделях Л. число магазинів вагається від одного до восьми, число каналів в кожному з них — до 91, число розбірних апаратів — від одного до чотирьох.
Поряд з напівавтоматичними Л. набувають поширення Л.-автоматы з програмним управлінням ( рис .). На стрічці кожен знак набору кодується певною комбінацією отворів. Програма управління виготовляється на програмуючих апаратах. Завдяки тому, що продуктивність оператора-програміста вища за продуктивність лінотипіста, а швидкість роботи автомата вища за швидкість роботи напівавтомата, при автоматичному наборі досягається значне підвищення продуктивності праці. Програма може передаватися по каналах зв'язку з метою здійснення дистанційного керування роботою одного або декількох автоматів одночасно.
В СРСР випускаються Л. уніфікованого ряду «Росія» (див. таблиці.): дві моделі напівавтоматичних машин для простого (Н-140) і складного (Н-240) видів набору, два автомати (НА-140 і НА-240) і дві універсальні машини для складного і крупнокегельного набору (Н-144 і Н-244).
Основні технічні параметри лінотипів уніфікованого ряду «Росія»
Параметри
Модель машини
напівавтомати
автомати
Н-140
Н-240
Н-144
Н-244
НА-140
НА-240
Кегль відливаних рядків (у пунктах)
4—16
4—16
4—36
4—36
4—16
4—16
Формат рядка (у цицеро)
4—28
4—28
4—28
4—28
4—28
4—28
Кількість магазинів
4
4
8
8
4
4
Кількість розбірних апаратів
1
2
1
2
1
2
Максимальне число знаків для набору
90
180
124
248
80
180
Продуктивність Л.-полуавтоматов залежить від кваліфікації лінотипіста і зазвичай складає 4—5 рядків набору в 1 мин.(міністр) Максимальна технічна продуктивність автоматів НА-140 і НА-240 — 16 рядків набору в 1 мин. Кращі Л.-автоматы, що випускаються за кордоном, — «Електрон» (США), «Європа» (ФРН), «Монарх» (США) — мають продуктивність 14—15 рядків в 1 мин.
