Лімановський (Limanowski) Болеслав [18(30) .10.1835, Підгужі, поблизу Даугавпілса, нині Латвія, — 1.2.1935, Варшава], польський громадський діяч, історик. Вчився в Московському і Дерптськом університетах. У 1861 за організацію антиурядової демонстрації у Вільно висланий в Архангельську, а потім Воронежську губернію (до 1868). В кінці 1870 оселився в Львові, де закінчив університет. У Галіциі встановив зв'язок з першими соціалістичними кухлями. З 1878 в еміграції, головним чином в Женеві, де увійшов до соціалістичної групи «Рувность»; у 1881 заснував організацію «Люд польський», що дала почало социал-патріотічній течії в польському робочому русі. Ідеолог, один із засновників (1892) і керівників Польській соціалістичній партії . У 1907 повернувся з еміграції. У 1922—35 сенатор. Л. — один з перших дослідників історії польського національно-визвольного руху 19 ст
Соч.: Historia ruchu społecznego w XIX stuleciu, Lwów, 1890; Historia demokracji polskiej w epoce porozbiorowej, cz. 1—2, 4 wyd., Warsz., 1957; Stanisław Worcell, [2 wyd.], Warsz., 1948; Historia powstania narodu polskiego 1863 i 1864 р., 2 wyd., Lwów, 1909; Historia ruchu rewolucyjnego w Polsce w 1846 р., Kraków — N. Y., 1913; Pamietniki, t. 1—3, Warsz.,1957—61.
