Лізеганга шари , шари холодцю, що чергуються, містять осад і вільні від осаду, виниклі в результаті зустрічної дифузії двох розчинених речовин, які при взаємодії утворюють нерозчинне з'єднання. Осад випадає в зонах досить високого пересичення, де продукт реакції виділяється у вигляді найдрібніших часток дисперсної фази . Л. с., розташовані у вигляді концентричних кілець, званими кільцями Лізеганга. Вони утворюються при радіальній дифузії (поширенні з центру в різні боки) однієї з розчинних речовин через холодець, що містить іншу речовину. Л. с. отримали свою назву по імені німецького хіміка Р. Лізеганга (R. Liesegang), який вперше дав (1896) їх детальний опис. Поява Л. с. можна спостерігати, наприклад, при дифузії нітрату срібла (Agno 3 ) в холодець желатин, в якому знаходиться біхромат калія (K 2 Cr 2 O 7 ). Аналогічне явище відбувається не лише в холодцях, але і в ущільнених інертних порошках (кварцу, кизельгуру і т. п.), просочених розчином відповідного реагенту. З утворенням Л. с. зв'язують пошарове забарвлення мінералів (агата, яшми), шарувату структуру мінеральних відкладень в органах тварин і людини, смугастість деяких біологічних тканин, наприклад поперечнополосатих м'язів.
Літ.: Пісків Н. П., Физико-хімічні основи колоїдної науки, 2 видавництва, М. — Л., 1934, с. 412; Пісаренко А. П., Поспелова До. А., Яковлєв А. Р., Курс колоїдної хімії, 3 видавництва, М., 1969, с. 239.
