Ліва партія — комуністи Швеції (ЛПК; Vänsterpartiet Kommunisterna), заснована 13—16 травня 1917 в результаті виходу з Соціал-демократичної партії Швеції (заснованою в 1889) лівої опозиції. До 1921 назва Лівою соціал-демократичною партією Швеції (ЛСДПШ). На 4-м-коді з'їзді (1921) ЛСДПШ прийняла 21 умову прийому в Комінтерн і була перейменована в Комуністичну партію Швеції (КПШ, з 1967 — ЛПК). У 20-х рр. КПШ пережила три розколи (у 1921, 1924, 1929), викликаних діяльністю правоопортуністичних елементів усередині партії. У 30-х рр. КПШ консолідувала свої ряди і підсилила боротьбу за інтереси робочого класу. У 2-у підлогу.(половина) 30-х рр. КПШ узяла курс на боротьбу проти війни і фашизму, на створення антифашистського фронту і єдність дій робочого класу. У 1936—39 багато членів КПШ билися в Іспанії в рядах інтернаціональних бригад.
Під час 2-ої світової війни 1939—45 КПШ діяла в скрутних умовах: поширення видань КПШ було заборонене, комуністів піддавали дискримінації на ринку праці, в профспілках. 12-й з'їзд КПШ (1944) прийняв програму партії «Основні принципи КПШ», де визначалося історичне завдання робочого класу Швеції: у союзі з ін. експлуатованими класами завоювати політичну владу і побудувати соціалістичне суспільство. У 1944—48 на парламентських і комунальних виборах за КПШ голосувало понад 10% виборців. У риксдагу КПШ мала в своєму розпорядженні 18 мандатів (з 381). У 1945 комуністи очолили загальну 5-мес. страйк металістів (130 тис. чоловік), який поклав початок «розморожуванню» зарплати в Швеції після війни.
В кінці 40 — початку 50-х рр. КПШ розвернула активну боротьбу за мир, проти небезпеки нової світової війни. Проте партію ослабляли внутрішні розбіжності, сектантські погляди деякої частини її членів. Відсіч сектантству на 16-м-коді з'їзді КПШ (1953), прийнята з'їздом нова програма «Дорога Швеції до соціалізму» сприяли ідеологічному і організаційному зміцненню КПШ. Партія зробила упор на досягнення єдності дій робочого руху країни, на співпрацю комуністів з основною масою соціал-демократів. 19-й з'їзд партії (1961) прийняв «Програмну заяву КПШ», в якій були сформульовані як принципові основи партії, так і її конкретні вимоги в захист соціально-економічних і політичних інтересів шведських трудящих. В середині 60-х рр. позиції КПШ в риксдагу і органах місцевого управління дещо посилилися. Проте одночасно відбувалося певне ідейне і організаційне ослабіння партії під впливом як право-, так і лівооппортуністських течій в КПШ і поза нею. У партії виникли розбіжності по принципових питаннях теорії і тактики, 21-й з'їзд (1967), КПШ, що перейменував, в ЛПК, прийняв нову програму партії — «Соціалістична альтернатива», а також новий статут, в якому були відсутні, на відміну від попереднього статуту (прийнятого в 1955), деякі важливі положення принципу демократичного централізму. На парламентських виборах 1968 ЛПК отримала найнижче число голосів (3%) за весь післявоєнний час, 22-й з'їзд ЛПК (1969) з'явився певною мірою поворотним в боротьбі за єдність рядів партії, вніс деякі поправки до статуту. Комуністи зіграли важливу роль в успішній страйковій боротьбі шведських трудящих, що розвернулася в 1969—71. У 1972 відбувся 23-й з'їзд ЛПК. З'їзд прийняв нову програму партії, в якій вказується, що ЛПК будує свою діяльність «на основі наукового соціалізму, революційній теорії Маркса — Леніна», підкреслюється прихильність партії принципам пролетарського інтернаціоналізму. З'їзд прийняв також поправки до статуту, вказуючі на керівну роль партії в боротьбі трудящих за соціалізм, на значення єдності і згуртованості партії, на несумісність фракційної діяльності з членством в її рядах. На парламентських виборах 1973 ЛПК отримала 5,3% голосів виборців і 19 мандатів (з 350; на виборах 1970 — 4,8% голосів і 17 мандатів в риксдагу).
Делегації КПШ брали участь в міжнародних Нарадах представників коммуністіч. і робочих партій (1957 і 1960, Москва). КПШ схвалила прийняті цими нарадами документи. На міжнародній Нараді комуністичних і робочих партій 1969 (Москва) ЛПК була представлена спостерігачами.
Відповідно до статуту найвищий орган ЛПК — з'їзд. Між з'їздами роботою партії керує Правління. Голова ЛПК — До. X. Херманссон . Чисельність ЛПК — понад 15 тис. чоловік (1972). ЦО(центральний орган) ЛПК — газета «Ню даг» («Ny Dag»). З'їзди Лівої партії — коммуністи*: 1-й з'їзд — 13—16 травня 1917; 2-й з'їзд — 1918; 3-й з'їзд — червень 1919; 4-й з'їзд — березень 1921; 5-й з'їзд — травень 1923; 6-й з'їзд — 1924; 7-й з'їзд — червень 1927; 8-й з'їзд — грудень 1929; 9-й з'їзд — лютий 1933; 10-й з'їзд — травень 1937; 11-й з'їзд — 6—9 квітня 1939; 12-й з'їзд — 6—9 травня 1944; 13-й з'їзд — 18—21 травня 1946; 14-й з'їзд — 15—18 травня 1948; 15-й з'їзд — 23—26 березня 1951; 16-й з'їзд — 3—6 квітня 1953; 17-й з'їзд — 28—31 грудня 1955; 18-й з'їзд — 28—31 грудня 1957; 19-й з'їзд — 5—8 січня 1961; 20-й з'їзд — 3—6 січня 1964; 21-й з'їзд — 13—16 травня 1967; 22-й з'їзд — 19—21 вересня 1969; 23-й з'їзд — 26—29 жовтня 1972.
Е. Александров.
* Всі з'їзди, за винятком 13-го, відбулися в Стокгольмі; 13-й з'їзд — в Гетеборге.
