Ліберальна партія Болгарії (Ліберална партія), заснована в 1879 в ході обговорення проекту конституції Болгарського князівства в Тирновськом засновницьких зборах. Лідери — П. Каравелов, П. Славейков, Д. Цанков, Ст Радославов, С. Стамболов. Включала представників селянства, дрібною і середньою буржуазії, інтелігенції. На противагу Консервативної партії добивалася прийняття демократичної конституції. У березні 1880 — квітні 1881 — правляча партія, провела ряд важливих законів (адміністративний, судовий, фінансовий, про організацію системи освіти і т. д.). Після державного перевороту 27 квітня 1881, здійсненого А. Баттенбергом, і відміни Тирновськой конституції 1879 очолила боротьбу за її відновлення. У 80-х рр. розпалася на ряд фракцій, що оформилися в кінці 80, — 90-х рр. в самостійні партії: Демократичну (каравелісти), народно-ліберальну (стамболовісти), прогресивно-ліберальну (цанковісти), Л. п. Радославова (радославісти). Остання в 1899—1901 і 1913—18 (у коаліції з народно-ліберальною і Младоліберальной партіями) перебувала при владі. Шовініст пронімецька спрямованість політики радославістов сприяла залученню Болгарії до 2-ої Балканської війни (червень — серпень 1913) і 1-ої світової війни 1914—18 на стороні Німеччини. У 1920 Л. п. Радославова влилася в засновану в 1920 Націонал-ліберальну партію (розпалася на початку 30-х рр.).
