Лібельт (Libelt) Кароль (18.4.1807, Познань, — 6.6.1875, Брдув, поблизу Познані), польський громадський діяч, філософ. Вчився в Берліні і Парижі. Викладав в Познані. Учасник Польського повстання 1830—31 . В 1839 увійшов до першого Познаньського національного комітету, що виступив за підготовку до загальнопольського повстання. У 1846 був арештований, звільнений в результаті Березневого повстання 1848 в Пруссії. Став керівником Національного комітету, погоджувальна політика якого сприяла поразці Познаньського повстання 1848 . В 1848—50 входив в ліберальну Польську лігу, фактично відмовився від національно-визвольної боротьби. Л. належав до «національних філософів» — мессианістам. По Л., функція розуму — негативна, вона полягає в спростуванні помилкового; достеменне ж осягнулося шляхом інтуїції і уяви; існує якась надраціональна здатність збагнення істини, властива виключно слав.(слов'янський) народам, особливо полякам. Л. сформулював «десять заповідей слов'янської філософії» як «філософії дії».
Соч.: Pisma pomniejsze, t. 1—6, Poznań, 1849—51; Dzieła. Filozofia i krytyka, 2 wyd., t. 1—6, Poznań, 1874—75; Samowładztwo rozumu i Objawy filozofii słowiańskiej..., [Warsz.], 1967.
Літ.: Szuman H., Rys źycia i działalności K. Libelta, Poznań, 1876; Hahn W., K. Libelt, Lwów, 1907; Sobeski: Metafizyka Libelta, Poznań, 1916; Morawski S., Poglady estetyczne K. Libelta, в збірці: Materiały do studiów i dyskusji..., № 7/8, Warsz., 1951.
