Любімов Ісідор Євстигнійович (13.5.1882 — 27.11.1937), радянський державний і партійний діяч. Член Комуністичної партії з 1902. Народився в селі Старіщево Кологрівського повіту Костромської губернії в сім'ї селянина. У 1902—06 вів партійну роботу в Ярославлі, Кинешме, Вічуге, Костромі. Делегат 5-го (Лондонського) з'їзду РСДРП. У 1907—10 член МК РСДРП. Після Лютневої революції 1917 голова Мінської ради, один з організаторів 1-го з'їзду солдатських депутатів Західного фронту. Після Жовтневої революції 1917 голова виконкому Іваново-Вознесенського ради. У 1919—20 член РВС(Реввоєнрада) фронту Туркестану, член Презідіума ТУРКЦИК і заступник голови ЦК КП Туркестану, голова СНК(Рада Народних Комісарів) Туркреспубліки. У 1921 на відповідальній роботі на Україні. У 1922—24 голова Главхлопкома і член Середньо-азіатського бюро ЦК РКП (б). З 1926 голова правління Центросоюза. У 1930—31 заступник наркома зовнішньої і внутрішньої торгівлі і торгпред в Германії. З 1932 нарком легкої промисловості СРСР. Делегат 10, 14—17-го з'їздів партії; на 14-м-коді з'їзді обирався кандидатом в члени ЦК ВКП (б), на 15—17-м-коді з'їздах членом ЦК ВКП (б). Нагороджений орденом Леніна.
