Любімов-Ланськой (справжнє прізвище Гелібтер) Овсій Осиповіч [17(29) .5.1883, Одеса, — 17.7.1943, Москва], радянський актор і режисер, народний артист РРФСР (1933). Член КПРС з 1942. Закінчив Харківську драматичну школу. З 1904 грав в провінційних театрах. Режисерську діяльність почав в 1914, очолював театри в Баку, Астрахані, Саратові. З 1922 в трупі Театру імені МГСПС (з 1938 Театр імені Моссовета), в 1925—40 директор і художній керівник цього театру. Л.-Л. боровся за створення театру, що орієнтується на пролетарську аудиторію, активно залучав початкуючих радянських драматургів. Відчуття сучасності, знання нового глядача, пристрасна громадянськість відрізняли спектаклі Л.-Л., що внесли значний вклад до історії радянського театру: «Шторм» Білоцерківського (1925) для Білля, «Цемент» по Гладкову (1926), «Заколот» Фурманова і Поліванова (1927), «Рейки гудуть» (1928) і «Місто вітрів» (1929) Киршона, «Лють» Яновського (1929). Режисуру Л.-Л. відрізняли майстрова побудова масових сцен, масштабність, романтична схвильованість в передачі картин революційної боротьби і мирного будівництва; у його кращих спектаклях зароджувався новий тип актора-агітатора, пропагандиста. Виступав і як актор — професор Мамлок («Професор Мамлок» Вольфа), Полежаєв («Неспокійна старість» Рахманова), Окаємов («Машенька» Афіногенова). З 1941 актор Малого театру.
Літ.: Образцова А., Творець перших революційних спектаклів, в збірці: Повідомлення інституту історію мистецтв, [ст] 6. Театр, М., 1955.
