Любоміров Павло Григорович [12(24) .4.1885, сіло Івановка Саратовської губернії, — 7.12.1935, Москва], радянський історик. У 1910 закінчив Петербурзький університет; у 1915—17 приват-доцент університету. У 1920—30 професор і завідувач кафедрою російської історії Саратовського університету. У 1932—35 працював в наукових установах і вузах Москви (Державний історичний музей, Московський інститут філософії, літератури і історії, Історико-архівний інститут). Головна область досліджень — соціально-економічна історія Росії 17—18 століть. Роботи Л. по історії російської промисловості 17 — почала 19 століть і монографічну статтю «Кріпосна Росія XVII і XVIII століть» («Енциклопедичний словник „Гранат»», том 36, ст 3) містять обширний фактичний матеріал для вивчення генезису капіталізму в Росії. Ряд робіт Л. присвячений російській суспільній думці 18 століть (А. Н. Радіщев, М. М. Щербатов), розколу і старообрядності.
Соч.: Нарис історії Ніжегородського ополчення 1611—1613 рр., М., 1939; Нариси по історії російської промисловості XVII, XVIII і початки XIX ст, М., 1947.
Літ.: Нариси історії історичної науки в СРСР, т. 3, М., 1963.
