Любляна (Ljubljana), місто в Югославії, столиця Соціалістичної Республіки Словенія. Розташована міжгірській улоговині Люблянськой по обох берегах річки Любляніца, поблизу її впадання в річку Сава. 174 тисячі жителів (1971). Один з найбільших економічних і культурних центрів країни. Крупний вузол залізниць і шосе. Історично розвивався як торгівельно-транспортний і адміністративний центр.(центральний) При народній владі в Л. отримала розвиток промисловість. Серед галузей промисловості виділяються машинобудування і металообробка (у тому числі крупний завод гідротурбін «Літострой», виробництво електротехнічних виробів, приладів і ін.), текстильна, харчова, деревообробна, хімічна і поліграфічна промисловість. У Л. знаходяться Словенська академія наук і мистецтв, університет, вища педагогічна школа, Словенська філармонія (заснована в 1702), Національна і університетська бібліотеки Національна і Сучасна галереї, Національний Словенський етнографічний і інші музеї.
На початку 1 століття н.е.(наша ера) на місці Л. знаходився римський табір, що перетворився потім на місто Емона (зруйнований в 5 столітті). Перша згадка словенського поселення Л. відноситься до 1144. У 2-ій половині 13 століть Л. (німецьке Лайбі) отримала права міста і стала адміністративним центром Крайни, разом з якою в 1335 перейшла до австрійських Габсбургам. З 60-х років 15 століть Л. — резиденція єпископа. З 1809 головне місто Іллірійських провінцій ; після Віденського конгресу 1814—15 знову перейшла до Австрії. У 1821 в Л. проходіл конгрес Священного союзу (Лайбахський конгрес). У 19 — початку 20 століть Л. — центр словенської національно-визвольного руху. З освітою в 1918 Королівств сербів, хорватів і словенських (з 1929 — Югославія) — столиця Словенії. У квітні 1941 окупована фашистською Італією, у вересні 1943 — німецько-фашистськими військами. У травні 1945 звільнена Народно-визвольною армією Югославії.
Від античного міста збереглися залишки зміцнень, акведука, некрополя. Історичне ядро міста — фортеця Град на горбі біля річки Любляніци (заснована в 9 столітті; перебудований у стилі барокко в 16—17 століттях; башта — середина 19 століть). Архітектурна подоба Л. визначається головним образом стилем бароко: Палац єпископа (16—18 століть), церкви 17—18 століть, собор св. Миколи (почало 18 століть, архітектор А. Поццо), ратуша (почало 18 століть, архітектор Р. Мачек). Спорудження кінця 19 — почала 20 століть у дусі еклектики (Оперний театр, будівля Виконавчого веча) і стилю «модерн» (готель «Уньон»). У дусі національної романтики — стадіон і університетська бібліотека (обидві будівлі — 1930-і роки, архітектор І. Плечник). Споруди 50—60-х років — будівля Народної ськупщини (архітектор Ст Гланц), спортивний зал «Тіволі» (архітектор М. Божіч), Будинок друку (архітектор Би. Коцмут), комплекси житлових і суспільних будівель.
Літ.: Stele F., Ljubljana, Ljubljana, 1940; MAI J., Stara Ljubljana innjeni ljudje. Ljubljana, 1957.
