Льовітов Олександр Іванович [20.7(1.8) .1835, с. Добре, нині Липецької області, — 4(16) .1.1877, Москва], російський письменник. Народився в сім'ї сільського дячка. У 1833 поступив в Петербурзьку медико-хірургічну академію, проте, незабаром (у 1856) був арештований за участь в студентському кружку і засланий на 3 роки на Північ. Перший твір Л. — «Ярмаркові сцени. (Нариси з простонародного побуту)» — було опубліковано в журналі «Час» (1861). Тяжів до традицій «натуральної школи». У 1866 спільно с М. А. Вороновим видав збірку «Московські нори і трущоби». У 1874 з'явилася збірка Л. під характерним заголовком «Горі сів, доріг і міст». Три теми домінують в його творчості: післяреформене село із засиллям кулаків, темнотою і покорством мужиків, розпадом общини під натиском капіталу; життя гір.(міський) трудівників і людей «дна»; трагічна доля інтелігенції різночинця. Письменник-демократ, майстер лаконічного ліроепічеського нарису, Л. часто удавався до засобів соціальної сатири, до гострого мовного гротеску. Помер від туберкульозу, в убогості.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—2, М., 1884; Собр. соч.(вигадування) [Крітіко-біографіч. нарис А. А. Ізмайлова], т. 1—8, СП(Збори постанов) Би. 1911; Соч., т. 1—2, М. — Л., 1932—33; Соч., М., 1956.
Літ.: Льовітов, в кн.: Історія російської літератури, т. 8, ч. 1, М-код.—Л., 1956; Струков А., А. І. Льовітов, Липецьк, 1960; Силаєв А., Ліри дзвін кандали. Нариси життя і творчості А. І. Льовітова, Липецьк, 1963.
