Луппол Іван Капітонович [1(13) .1.1896 — 26.5.1943], радянський філософ, академік АН(Академія наук) СРСР (1939). Член КПРС з 1920. Народився в Ростові-на-Доні. Закінчив юридичний факультет Московського університету (1919) і інститут червоної професури (ІКП) (1932). Працював в інституті Маркса і Енгельса (1924). Професор МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) (1925—31) і ІКП філософії (1925—38), директор інституту світової літератури імені М. Горького (1935—40). Основні праці в області історії філософії, естетики і літератури. Один з перших дослідників філософської спадщини В. І. Леніна («Ленін і філософія», 1927, 3 ізданіє,1930). Активно брав участь у філософських дискусіях 20—30-х років, виступав проти спроб приниження марксистської філософії («На два фронти», 1930). Л. належать статті про творчість А. Н. Радіщева, І. П. Пніна, А. С. Пушкіна, Л. Н. Толстого, М. Горького, Ст Ст Маяковського, І. Ст Гете, П. Беранже, Р. Гейнеа, А. Франса і інших. Редактор вигадувань Д. Дідро, Же. О. Ламетрі, П. Беранже, А. Н. Радіщева, Р. Гейнеа.
Соч.: Подіни Дідро. Нариси життя і світогляду, 3 видання, М., 1960; Наука і реконструктивний період, Л. — М., 1931; Історико-філософські етюди, М., 1935; Літературні етюди, М., 1940.
