Лукс Валдис (Вольдемар Крістаповіч) [народився 8(21) .6.1905, сіло Смарде, нині Тукумського району], латиський радянський поет, заслуженого на діяча культури Латвійської РСР (1955). Член КПРС з 1944. Народився в сім'ї кравця. Закінчив Латвійський університет в 1937. Учасник Великою Вітчизняний війни 1941—45. Друкується з 1925. У 1941 опублікував збірку віршів «Суворість». У збірках «Падав сніг» (1943), «Солдатський кухоль» (1945), в поемі «Батько і син» (1945) Л. розкриває патріотизм радянських солдатів, що захищають Батьківщину від фашистських загарбників. Поема «Ріта починає жити» (1948) славить соціалістичну працю. Ця тема звучить і в збірці «Березень» (1962). Поет звертається до революційного минулого народу: бакинському комісарові, латишеві за національністю, Ейжену Бергу присвячена поема «Слава» (1958), латиським червоним стрілкам — поема «Чотири тисячі першому — дорогу!» (1968). Автор віршів для дітей. Секретар СП(Збори постанов) СРСР(Союз письменників СРСР) (1959—71). У 1950—65 перший секретар СП(Збори постанов) Латвії. Член ЦК КП Латвії (1956—60). Депутат Верховної Ради СРСР 5-го скликання. Державна премія Латвійської РСР (1958). Нагороджений 4 орденами, а також медалями.
Соч.: Raksti, sej. 1—4, Riga, 1965—67; Asins raudze. Dzeja, 1965—68, Riga, 1970; Anvaga. Dzeja, 1968—1971, Riga, 1973; у російському переведенні — Гнів і радість, Л., 1948; Вірші, Рига, 1948; Вірші, М., 1960; Травневий пульс, М., 1961; Борозна, Л., 1969.
