Лукс Карл Яновіч (партійний псевдонім — Мемора, Вікмера, Віктор Лондо, Волнін) [14(26) .3.1888, нині Салдусський район Латвійської РСР, – 29.8.1932, м. Калк-стеля Чукотського національного округу], активний учасник Громадянської війни в Сибіру і на Далекому Сході. Член Комуністичної партії з 1925. У революційному русі з 1904, член Латиської соціал-демократичної робочої партії. Неодноразово заарештовувався, з 1911 на каторзі в Орле, з 1916 у засланні в Сибіру. У роки Громадянської війни був член Читинського ревкома, начальником штабу об'єднаних партизанських загонів в Забайкаллі (1918—20), командувачем Східно-забайкальським і Амурським партизанськими фронтами, командувачем військами Читинського округу (з жовтня 1920), міністром по національних справах Далекосхідної республіки (1921—22). З 1926 уповноважений Главнауки при Наркомпросе РРФСР, з 1926 член Комітету Севера при ВЦИК. У 1929—30 ректор Ленінградського інституту народів Півночі. Здійснив три наукові експедиції (1927, 1928 і 1930—32) в північні райони Далекого Сходу з метою обстеження їх і проведення роботи по соціалістичному будівництву. Загинув під час експедиції.
Літ.: Фетісов А. П., К. Я. Лукс [1888—1932], Хабаровськ, 1966.
