Лоті (Loti) Пьер (псевдонім; сьогодення ім'я і прізвище Луї Марі Жюльен Віо, Viaud) (14.1.1850, Рошфор-сюр-заходів, департамент Приморська Шаранта, — 10.6.1923, Андай, департамент Нижні Піренєї), французький письменник, член Французької академії (1891). Вихідець з протестантської сім'ї моряків. Близько 40 років провів у флоті, брав участь у франко-пруській (1870—71) і 1-ій світовій (1914—18) війнах, в колоніальних експедиціях. Літературна манера Л. склалася під впливом натуралізму братів Гонкур і прози символіста. Знайомство з східними країнами дозволило Л. створити новий літературний жанр — так званий колоніальний роман: «Азіаде» (1879), «Брак Лоті» (1880), «Роман одного спаги» (1881), «Пані Хризантема» (1888). Тут зроблена спроба показати перевагу «білої раси», але признається багате духовне життя і древня культура народів Сходу. Про свої подорожі Л. розповідає в книгах «В Марокко» (1889), «Останні дні Пекіна» (1901), «Індія без англійців» (1903) і інших. Як і в романах, тут на першому плані екзотичні картини природи Сходу, соціальні проблеми відсунуті на задній план. У романах «Мій брат Ів» (1883), «Ісландський рибак» (1886), «Матрос» (1893) Л. змалював важке життя рибаків і матросів.
Соч.: Cevres complétes, v. 1—11, P. 1893—1911: у російському переведенні — Зібрання творів, т. 1—5, СП(Збори постанов) Би, 1901; то ж, т. 1—12, М., 1909—11.
Літ.: Історія французької літератури, т. 3, М., 1959; Прес А., Пьер Лоті, СП(Збори постанов) Би, 1902; Brodin P., Loti, Montréal, [1945]; Millward До. G., L’oeuvre de P. Loti et l’esprit «fin de siécle», P., 1955 (є бібліографія).
