Лодій Зоя Петрівна [18(30) .6.1886, Тбілісі, — 24.12.1957, Ленінград], російська радянська співачка (ліричне сопрано), педагог, заслуженого на діяча мистецтв РРФСР(1957). У 1906—08 вчилася в Петербурзькій консерваторії (клас Н. А. Ірецкой), потім удосконалювалася в Мілані. З 1912 виступала з концертами в містах Росії і за кордоном. З тонким відчуттям стилю виконувала найрізноманітніші по характеру твори — французькі пісеньки Ж. Б. Векерлена, романси А. А. Алябйова, М. І. Глінки, П. І. Чайковського, І. Брамса, вокальні цикли Л. Бетховена, Ф. Шуберта, Р. Шумана і ін. Викладала в Московській (1930—35) і Ленінградській (з 1933) консерваторіях (з 1939 професор). Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Літ.: Зоя Лодій. До п'ятдесятиліття артистичної і педагогічної діяльності, Л., 1956; Коган П. Разом з музикантами, М., 1964, с. 41—49.
