Лодій Петро Дмитрович (4(15) .5.1764, с. Збой, поблизу Мукачева, нині Закарпатської області УРСР, — 10 (22). 6.1829, Петербург), російський філософ-дєїст. Професор Львівського (з 1787) і Краківського (з 1801) університетів, Петербурзького педагогічного інституту (з 1803) і університету (1819—20). Полемізував з суб'єктивним ідеалізмом, скептицизмом і агностицизмом, особливо кантівським, розвинув сенсуалістічеський погляд на пізнання («Логічні повчання, руководствующие до пізнання і розрізнення достеменного від помилкового», 1815). Виступав проти спроб заборонити викладання філософії в Росії. З 1820 Л. не допускався до викладання філософії. Вигадування Л. «Теорія загальних прав», філософське вчення, що містить в собі, про природне загальне державне право (1828), носило консервативний характер.
Літ.: Зверев Ст М., Петро Дмитрович Лодій, в кн.: Бюлетень студентського наукового суспільства Ленінградського університету, ст 2, [Л.], 1959; Каменський З. А., філософські ідеї російської освіти, М., 1971 (див. імен. указат.).
