Литво по моделях , що виплавляються, спосіб здобуття фасонних відливань з металевих сплавів в нероз'ємній, гарячіше і негазотворной оболонковій формі, робоча порожнина якої утворена видаленням ливарної моделі випалюванням, виплавленням або розчиненням.
При цьому способі литва в прес-форми (зазвичай металеві) запресовують модельний склад, який після твердіння утворює моделі деталей і системи ливника . Модельний склад видаляють, найчастіше виплавляючи його в гарячій воді (звідси і назва способу — литво по моделям, що виплавляються ) . Отримані оболонки прожарюють при температурі 800—1000°С і заливають металом.
Спосіб забезпечує здобуття складних формою відливань масою від неськольких г до десятків кг, із стінками завтовшки від 0,5 мм і більш, з поверхнею, відповідною 4—6-у класам чистоти, і з високою точністю розмірів в порівнянні з ін. способами литва. Вказані особливості послужили причиною колишніх назв способу — точне, або прецизійне литво. Розміри відливань, отриманих Л. по ст м., максимально наближені до розмірів готової деталі унаслідок чого за рахунок скорочення механічної обробки знижується вартість готового виробу.
Методом Л. по ст м. виготовляють художні відливання, ювелірні вироби, зубні протези і ін. виробу. Цей спосіб литва, будучи одним з древніх, отримав широке промислове вживання в результаті вдосконалення технології ливарного виробництва і вивчення властивостей кремнійорганічних з'єднань.
В СРСР Л. по ст м. зосереджено у великих високомеханізованих цехах, які виробляють до 2,5 тис. т готових відливань в рік. Досягненням радянської промисловості є створення комплексно-автоматизованого виробництва Л. по ст м.
