Лин Бяо (р. 1907, в. Хуанган, провінція Хубей), китайський військовий і політичний діяч. Вихідець з сім'ї дрібного підприємця, що розорився. У 1925 вступив в Комуністичну партію Китаю (КПК). У 1925—26 вчився у військовій школі Хуанпу. Учасник Наньчанського повстання 1927 . Одін з видних командирів Червоної армії Китаю, командував 1-ою армійською групою 1-го фронту в Північно-західному поході (1934—36). У 1936 призначений начальником Антияпонської військово-політичної академії в р. Яньань. У 1937—45 командир дивізії 8-ої армії, керованою КПК. У 1945 вибраний членом ЦК КПК. У 1945—48 командувач Північно-східною армією, в 1948—50 — 4-ою польовою армією Народно-визвольної армії Китаю. У 1949—54 член Центральної народної урядової ради, заступник голови Народно-революційної військової ради КНР(Китайська Народна Республіка). У 1954 призначений заступником прем'єра Державної ради і заступником голови Державного комітету оборони КНР(Китайська Народна Республіка). У 1955—65 мав звання маршала КНР(Китайська Народна Республіка) (у 1965 військових звань в КНР(Китайська Народна Республіка) скасовані). У 1955 вибраний член Політбюро ЦК КПК, а в 1958 — одним із заступнику голови ЦК КПК і членом Постійного комітету Політбюро ЦК КПК. У 1959 призначений міністром оборони КНР(Китайська Народна Республіка). У 1966 став єдиним заступником голови ЦК КПК. У статуті КПК, прийнятому 9-м-коді з'їздом КПК (1969), був офіційно названий «близьким соратником і наступником» Мао цзе-дуна; на 1-м-коді пленумі ЦК КПК після 9-го з'їзду вибраний членом Політбюро ЦК КПК, членом Постійного комітету Політбюро ЦК КПК і заступником голови ЦК КПК. Після «вересневих подій» 1971, коли сталося чергове загострення боротьби за владу в керівництві КПК, Л. Би. зник з політичної арени Китаю. На 10-м-коді з'їзді КПК (1973) маоістами було прийнято рішення про виключення Л. Би. з партії.
