Линьков Міхась (справжнє ім'я — Михайло Тихонович) [народився 18(30) .11.1899, село Зазиби, нині Ліозненського району Вітебської області], білоруський радянський письменник, народний письменник БССР (1962), академік АН(Академія наук) БССР (1953). Член КПРС з 1926. Народився в сім'ї залізничника. Закінчив вчительську семінарію (1917). Учасник Громадянської війни 1918—20. Почав друкуватися в 1926. Автор багаточисельних розповідей і повістей, у тому числі повістей для дітей («Міколка-паровоз», 1937, і інших), присвячених Громадянській війні, боротьбі трудящих західній Білорусії за возз'єднання в єдиній соціалістичній державі, партизанському руху білоруського народу під час Великої Вітчизняної війни 1941—45. Видатним твором білоруської літератури став роман-епопея Л. «Незабутні дні» (т. 1—4, 1948—58; Державна премія БССР імені Я. Коласа, 1968; російське переведення, кн. 1—2, 1953—61), в якому народ показаний як рушійна сила історичного процесу. Книги Л., переведені на багато мов народів СРСР і іноземні мови, пройняті романтичним сприйняттям світу, ліризмом, гумором. Депутат Верховної Ради БССР 1—8-го скликань. Нагороджений 3 орденами Леніна, 4 іншими орденами, а також медалями.
Соч.: Збор твораў, т. 1—4, Miнськ, 1967—1968; у російському переведенні — Вибрані розповіді, М., 1949; Міколка-паровоз. Три повести, Мінськ, 1965; Розповіді, [Вступна стаття Ф. Кулешова], Л., 1968; Незабутні дні, М., 1968.
