Лиманове зрошування , глибоке одноразове весняне зволоження грунту водами місцевого стоку. У СРСР найбільш поширено в західних, північних і центральних районах Казахстану, в Заволжье і на Північному Кавказі, де забезпечує високі урожаї трав, кукурудзи і ін., переважно кормових, культур. Для Л. о. використовують талі води, що стікають з вище розташованої території, паводкові, а також надлишки води з водосховищ і каналів. Воду на зрошуваній площі — лимані — утримують системою валів і гребель. Надлишки її скидають через водоспуски. Лимани бувають прості і ярусні — декілька ярусів гребель або валів (найбільш технічно досконалі); мілководі (глибина затоплення 25—35 см ) і глибоководні (до 1,5 м-код ) . Зрошувальна норма при Л. о. — 2,5—4,5 тис. м 3 /га води. Тривалість затоплення лиману залежить від рослинності або зрошуваної культури вологоємкості грунту і глибини зволоження (зазвичай 10—20 сут ) .
Літ.: Петров Е. Р., Солов'їв Ст А., Чорних А. А., Лиманове зрошування і влагонакопленіє, М., 1956; Шумаков Би. А., Шумаков Би. Б., Лиманове зрошування, М., 1963.
