Лесотундровая зона , природна зона субарктичного поясу Північної півкулі, перехідна між лісовими зонами помірного поясу на Ю. і тундровою зоною на С. Леса і рідколіссі займають 10—20% територій зони на С., 40—50% на Ю. Протягиваєтся на С. Європи, Азії і Північної Америки смугою шириною від 30—50 до 300—400 км., розташованою на деякому видаленні від Північного Льодовитого океану. Теплий період продовжується близько 4 мес, поверхня отримує менше 335 кдж/см 2 (80 ккал/см 2 ) в рік, з них близько 90% в теплу половину року. Середня температура липня і серпня 10—14°С, січня від —10 до —40°С. Нічні заморожування і снігопади можливі протягом всього року. Річна кількість опадів 200—400 мм, сніговий покрив досягає потужності 1 м. Наявність багаторічномерзлих гірських порід у поєднанні з незначним випаром приводить в багатьох районах до утворення заболоченості з формуванням сфагнових і горбистих торф'яників і виникнення мерзлотних мерзлотних форм рельєфу (термокарст і ін.). Грунти (глеєво-підзолисті і торфяно-глєєвиє, місцями торф'яно-болотні) характеризуються зазвичай незначною потужністю і малим вмістом органічної речовини. Ландшафти — складний комплекс редколесий, тундри, боліт і лугів. Рідколісся і лугу тяжіють до долин річок, тундра — до вододілів. У редколесьях (з берези, їли сосни, модрини, вільхи і ін.) зустрічаються стланиковиє форми, кріволесье. Між островами лісу поширені лишайниково-мохові, чагарничкові або чагарникові рослинні співтовариства за участю багатолітніх трав. Середній валовий запас наземної рослинної маси на редколесних ділянках понад 1000 ц/га, в умовах безлісої тундри до 300 ц/га. Річний приріст складає відповідно 50—60 ц/га і 20—25 ц/га. Найбільш важливим в господарському відношенні ссавцем є північний олень. Зустрічаються вовк, горностай, росомаха, заєць-біляк, полівки. Всіляка фауна птиць (біла куріпка, різні види гусаків, качок, куликів). 85—90% територій використовується як оленячі пасовища. Долинні луги характеризуються високими урожаями злакових і злаково-разнотравних травостоєв, часто використовуються як сінокоси.
Літ.: Берг Л. С., Географічні зони Радянського Союзу, 3 видавництва, т. 1, М., 1947; Городків Би. Н., Рослинність тундрової зони СРСР, М. — Л., 1935; Грігорьев А. А., Субарктіка, 2 видавництва, М., 1956; Рослинність Крайньої Півночі СРСР і її освоєння, під ред. Би. А. Тіхомірова, ст 1, М. — Л., 1956; Мільков Ф. Н., Природні зони СРСР, М., 1964; Ігнатьев Р. М., Північна Америка, М., 1965.
