Лесгафт Петро Францевіч [21.9(3.10) .1837, Петербург, — 28.11(11.12) .1909, поблизу Каїра; похований в Петербурзі], російський педагог, анатом і лікарка; основоположник наукової системи фізичної освіти і лікарсько-педагогічного контролю у фізичній культурі, один з творців теоретичної анатомії. У 1861 закінчив Медико-хірургічну академію в Петербурзі і був залишений при ній для наукової роботи. З 1865 доктор медицини, з 1868 професор завідувач кафедрою фізіологічної анатомії в Казанському університеті. У 1871 за виступ проти свавілля реакції частини професури і властей Казанського університету був звільнений. Повернувшись до Петербургу, займався науковою роботою. У 1872—74 керував кружком російських жінок, вперше допущених до занять в Медико-хірургічній академії. У 1874—86 працював в області організації фізичного виховання і освіти у військово-учбових закладах. У 1877 заснував учбово-гімнастичні курси для офіцерів при 2-ій Петербурзькій військовій гімназії. У 1886—97 читав лекції з анатомії на природному факультеті Петербурзького університету, на Різдвяних жіночих курсах. У 1893 організував Біологічну лабораторію, яка в 1918 була перетворена в Природничонауковий інститут ім. Л. Созданниє Л. у 1896 Курсів виховательок і керівниць фізичної освіти з'явилися прообразом створених згодом в СРСР і ін. країнах вузів фізичної культури; у 1919 на базі курсів був відкритий Державний інститут фізичної освіти ім. Л. (див. Ленінградський інститут фізичної культури ) .
Як громадський діяч і вчений Л. сформувався під впливом революційно-демократичного руху в Росії 60-х рр. 19 ст Він активно боровся за розвиток народного утворення в Росії, багато що зробив для організації жіночої освіти. У 1905—06 Л. відкрив Вольну вищу школу і при ній вечірні курси для робітників, що стали одним з центрів робочої освіти в Петербурзі. За прогресивну суспільну діяльність піддавався переслідуванням уряду. Виходячи з основного положення створеною їм функціональній анатомії — про єдність форми і функції, Л. вважав за можливе впливати функцією, «направленою вправою», на розвиток органів людського тіла і всього організму. У основі теорії фізичного виховання. Л. лежить принцип єдності фізичного і розумового розвитку людини. Єдність і цілісність всіх проявів організму, зв'язок нервово-м'язової діяльності і внутрішніх органів з психічними проявами дали Л. підстава розглядати систему направлених вправ як засіб не лише фізичного розвитку, але і розумового, етичного і естетичного виховання. Основою фізичного розвитку Л. рахував природні рухи, відповідні характерним особливостям кожної групи м'язів. Велике значення Л. додавав рухливим іграм як засобу фізичного розвитку і формування характеру дитяти. Розглядаючи закономірності виховання дитяти в сім'ї, формування його темпераменту і характеру, Л. дає аналіз біологічних основ спадковості і розвитку дітей. Надаючи вирішальне значення умовам середовища, він закликав до створення в сім'ї і школі сприятливих умов для прояву всіх здібностей дитяти. Л. прагнув глибше обгрунтувати педагогіку як науку об'єктивними даними анатомії, фізіології і психології, проте вважав педагогіку «філіальною гілкою біологічних наук».
Соч.: Собр. педагогічних вигадувань, т. 1—5, М., 1951—54; Ізбр. педагогічні вигадування, т. 1—2, М., 1951—52.
Літ.: Пам'яті П. Ф. Лесгафта. Сб. статей. Під ред. Е. Н. Мединського, М., 1947; Шахвердов Р. Р., П. Ф. Лесгафт — творець російської системи підготовки педагогічних кадрів по фізичній освіті, в кн.: Нариси по історії фізичної культури. Сб. праць. Під общ. ред. Н. І. Торопова, М. — П., 1949; його ж, П. Ф. Лесгафт. Нарис життя і науково-педагогічної діяльності, Л., 1950.
