Лео (Léo) Андре (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище Леоні Шансе, Champseix, вроджена Бера, Bera) (1829, Лузіньян, — 1900, Париж), французька громадська діячка, письменниця. У 60-х рр. 19 ст активно виступала за рівноправ'я жінок. В дні Паризької Комуни 1871 співробітничала в революційній газеті «Сосьяль» («La Sociale») і «Коммюн» («La Commune»), брала участь в жіночих організаціях. Захищала справу Комуни в січневому повстанні 1871, билася на вулицях Парижа проти версальцев в травні 1871. У 1871—80 була у вигнанні в Швейцарії; підтримувала бакуністов в їх боротьбі проти 1-го Інтернаціоналу. У романі «Обурливий брак» (1862, в російському переведенні — «Ськандалезний брак», 1865) Л. пов'язує звільнення жінки з її залученням до селянського трудового життя. Романи «Развод» (1866, російське переведення 1868), «Аліна-Алі» (1869, російське переведення 1870) і ін. присвячені проблемам сім'ї і браку. Щастя людини Л. не мислить поза трудовим життям («Дві дочки пана Плішона», 1865, і ін. романи). У казці-утопії «Коммуна Маленпі» (1874) даний розпливчатий образ республіки дрібних власників. Д. І. Пісарев визнавав романи Л. «...очень чудовими і у високій мірі корисними» («Романи Андре Лео», див.(дивися) Полн. собр. соч.(вигадування), т. 6, СП(Збори постанов) Би, 1897, с. 347). В кінці 70 — початку 80-х рр. Л. співробітничала в російському журналі «Слово».
Літ.: Ткачев П., Люди майбутнього і герої міщанки, «Справа», 1868 № 4—5; Молочок А. І., Публіцист Паризької Комуни (Андре Лео), «Більшовицький друк», 1940 № 9.
