Ленінградський педагогічний інститут ім. А. І. Герцена, заснований в 1918 як 3-й педагогічний інститут Петрограду за ініціативою А. В. Луначарського і М. Горького; серед організаторів інституту — В. А. Десніцкий і А. П. Пінкевіч. У 1920 інституту привласнено ім'я А. І. Герцена. У 1922 — 23 1-у, 2-й і 3-й педагогічні інститути були об'єднані в Ленінградський державний педагогічний інститут (ЛГПІ) ім. А. І. Герцена. У інституті працювали видні радянські учені С. П. Аржанов, До. М. Биків, Ст Н. Верховський, Би. Д. Греків, Ст Л. Комарів, Н. А. Максимов, Н. А. Ріжків, Ст Ст Струве, Е. Ст Тарле, І. І. Толстой, А. І. Тюменов, Ю. М. Шокальський.
У складі ЛГПІ (1973): факультети — педагогічний, історії, російської мови і літератури, іноземних мов, математики, фізики, природознавства, хімії, географії, дефектології, фізичного виховання, художньо-графічний (підготовка вчителів для середньої школи ведеться на факультетах по 36 спеціальностям), підвищення кваліфікації викладачів педагогічних інститутів і викладачів професійно-технічних училищ; відділення народів Крайньої Півночі (де в 20—40-і рр. були створені перші підручники і букварі на евенкійському, нанайському, чукотському, ескімоському, ненецком і ін. мовах північних народів, що не мали до Жовтневої революції писемності), вечірнє і заочне відділення, аспірантура вищі курси по підготовці викладачів іноземних мов для вузів, 69 кафедр. У бібліотеці інституту понад 1,7 млн. тт. У 1972/73 навчальному році виучувалося 11,3 тис. студентів, працювало понад 800 викладачів, у тому числі 82 професори і доктори наук, 429 доцентів і кандидатів наук. Інституту надано право приймати до захисту докторські і кандидатські дисертації. Видаються «Вчені записки» (з 1935). За роки існування інститут підготував 62,5 тис. вчителів і науково-педагогічних працівників. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1967).
Головна будівля ЛГПІ розміщена в колишньому палаці Разумовського (1762—66, архітектори А. Ф. Кокорінов, Же. Б. Валлен-Деламот), учбові корпуси — в колишньому будинку Штегельмана (1750—53, архітектор Ст Ст Растреллі) і колишній будівлі Виховного будинку (1-я половина 19 ст).
