Ленінградський академічний театр драми ім. А. С. Пушкина (у 1832—1920 — Александрінський театр), старий російський театр.(театральний) Формування петербурзької трупи почалося в 1756, коли був створений перший російський постійний публічний театр (директор — драматург А. П. Сумароков). Історія театру нерозривно пов'язана з мистецтвом прославлених майстрів російської сцени, що грали на його підмостках. До складу трупи увійшли актори Ф. Р. Вовків, І. А. Дмітровський, Я. Д. Шумський і ін. Репертуар складався з тираноборських трагедій Сумарокова, Я. Б. Княжніна, сатиричних комедій Ст Ст Капніста, Д. І. Фонвізіна, творів П. Корнеля, Же. Расина, Вольтера, Мольера, комічних опер. На початку 19 ст, в період воєн Росії з Наполеоном, тут ставилися патріотичні трагедії Ст А. Озерова, в яких виступали Е. С. Семенова, А. С. Яковлєв. Спектаклі давалися в різних приміщеннях. У 1832 архітектором К. І. Росси було споруджена будівля Александрінського театру (у стилі ампір), відмічене величністю і простотою форм. Обернений на площу (див. Островського площа ) головний фасад з парадною 6-колоною лоджією Корінфа завершений ступінчастим аттіком; на нім — мідна колісниця Аполлона (скульптор С. С. Піменов). Урочистість споруди підкреслюють Петродворец, Павловськ, підлеглі пишні портики Корінфа на бічних фасадах і багатий скульптурний декор роботи В. І. Демута-Маліновського і А. Тріськорні. При споруді ярусного глядацького залу театру застосовані нові для того часу металеві конструкції.
Початок діяльності Александрінського театру збігся з настанням політичної реакції. У репертуарі стали переважати легковагі водевілі, мелодрами, псевдоісторичні драми (п'єси Н. Ст Лялькаря, Н. А. Польового і ін.). У акторському творчості цінувалася технічна майстерність, що особливо культивувалася у водевілі (Н. О. Дюр і ін.). Глибокою щирістю, ліризмом відрізнялося мистецтво Ст Н. Асенкової, з успіхом що виступала у водевільних, комедійних і трагічних ролях. З традиціями вирушаючого класицизму було пов'язано творчість Ст А. Каратигина. Крупними подіями в житті театру з'явилися спектаклі «Лихо з розуму» Грібоєдова (1831), «Ревізор» Гоголя» (1836),«Гроза Островського (1859) Видатними представниками реалізму в сценічному мистецтві були І. І. Сосніцкий, перший Городничий в «Ревізорові», і А. Е. Мартинов, що створив образи знедолених «маленьких людей» у водевілях, з трагічною глибиною що зіграв Тихона в «Грозі». У традиціях мартиновськой школи розвивалася творчість П. В. Васильева і Ю. Н. Лінськой. У 2-ій половині 19 ст в театрі сформувалася сильна трупа на чолі с В. Н. Давидовим, До. А. Варламовим, М. Р. Савіной, П. Ст Свободіним, Ст Ст Стрельськой Ст П. Далматовим, М. Ст Дальським, П. А. Стрепетової, Ст Ф. Коміссаржевськой. Повною мірою талант цих акторів розкрився в п'єсах Н. Ст Гоголя, А. Н. Островського, А. Ф. Пісемського, І. С. Тургенева, Л. Н. Толстого, А. Ст Сухово-Кобиліна, В. Шекспіра, Мольера. Проте політика Дирекції імператорських театрів, вплив смаків буржуазних глядачів сприяли засиллю в репертуарі театру порожніх, беззмістовних п'єс (Стрепетова і Коміссаржевськая були вимушені піти з театру). Значну роль в підніманні постановочної культури спектаклів театру зіграло Ст Е. Мейерхольд, що став по суті першим режисером-постановником Александрінськой сцени («Дон Жуан» Мольера, 1910, «Маскарад» Лермонтова, 1917). Після Великої Жовтневої соціалістичної революції Александрійському театру в 1919 було привласнено звання академічного; з 1920 став називатися Петроград академічний театром драми. Новий глядач вимагав достовірно реалістичного мистецтва сучасного репертуару. Великий вплив на політичний і художній розвиток театру зробив народний комісар освіти А. Ст Луначарський. Важливу роботу по впровадженню творів радянської драматургії в репертуар театру провів Н. В. Петров (директор і художній керівник в 1928—33), що поставив спектаклі «Кінець Кріворильська» Ромашова (1926), «Штиль» Білоцерківського для Білля (1927). Подією в історії радянського театру стали створені ним спектаклі «Лють» Яновського (1930) і «Страх» Афіногенова (1931). У спектаклях «На березі Неви» Тренева (1937) і «Ленін» Каплера і Златогорової (1939) К. В. Ськоробогатов створив сценічний образ Ст І. Леніна. У 1937 театру було привласнено ім'я А. С. Пушкіна. У трупі театру в цей період поряд із старими майстрами — Е. П. Корчагиной-Александровськой, Ст А. Мічуріной-Самойлової. І. Н. Певцовим, Ю. М. Юрьевим (у 1922—28 завідувач художньою частиною театру), Е. І. Тіме, Б. А. Горін-Горяїновим працювали молоді артисти: Н. С. Рашевськая, Е. П. Карякина, Ст І. Честноков, Е. М. Вольф-Ізраель, Я. О. Малютін і ін. Художніми керівниками були Б. М. Сушкевіч, С. Е. Радлов, Л. С. Вівьен (1938—66), Ст І. Честноков. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 театр працював в Новосибірську, поставив спектаклі; «Фронт» Корнейчука, «Навала» Леонова, «Російські люди» Симонова. У 50—60-і рр. з найбільшою повнотою розкрилися дарування акторів Н. До. Симонова, А. Ф. Борисов, Н. До. Черкасова, Ю. Ст Толубєєва. На сцені театру нове поглиблене трактування отримали твори класичної драматургії: «Ліс» Островського (1931), «Вороги» Горького (1933), «Борис Годунов» Пушкіна (1934 і 1949), «Дядько Ваня» Чехова (1946), «Живий труп» Л. Толстого (1950), «Пучина» Островського (1955), «Гравець» по Достоєвському (1956), «На дні» Горького (1956), «Перед заходом сонця» Гауптмана (1963, в ролі Маттіаса Клаузена Н. До. Симонов). Видатним театральним явищем став спектакль «Оптимістична трагедія» Вишнєвського (1955); постановник спектаклю Г. А. Товстоногов і виконавець ролі Вожака Ю. В. Толубєєв були в 1958 удостоєні Ленінської премії. Серед кращих спектаклів театру також: «Маленькі трагедії» Пушкіна (1962), твори радянської драматургії — «Все залишається людям» Алешина (1959, в ролі Дронова Н. До. Черкасов), «Друзі і роки» Л. Зоріна (1961), «Між зливами» Штейна (1965, в ролі В. І. Леніна — Ст І. Честноков) «Кремлівські куранти» Погодіна (1967, в ролі В. І. Леніна — Ст Р. Краснов), «Справа, якій ти служиш» по Герману (1967), «Казки старого Арбата» Арбузова (1971).
В трупі театру (1973): народні артисти СРСР — А. Ф. Борисов, І. О. Горбачов, Ст Ст Меркурьев, Ю. Ст Толубєєв, народні артисти РРФСР — До. І. Адашевський, М. До. Екатерінінський, Е. П. Карякина, О. Я. Лебзак, Н. Ст Мамаєва, Би. А. Фрейндліх, Л. П. Штикан. Голова художній колегії театру (з 1968) І. О. Горбачов. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора (1939).
Літ.: Сто років. Александрійський театр — Театр госдрами, Л., 1932; Державін До., Епохи Александрійської сцени, [Л.], 1932; Альтшуллер А. Я., Театр прославлених майстрів, Л., 1968; Тарановськая М., Архітектор До. Россі. Будівля Академічного театру драми ім. А. С. Пушкина (б. Александрінський) у Ленінграді, Л., 1956.
