Ленський розстріл, розправа 4(17) квітня 1912 царських військ над робітниками копалень Ленського золотопромислового акціонерного товариства («Лензото»), розташованих по р. Лене і її припливам Вітіму і Олекме, в 2 тис. км. від залізниці, до С. від Іркутська. Нещадна експлуатація забезпечувала величезні прибутки англійським і російським акціонерам, серед яких були крупні російські підприємці А. І. Вишнеградський, А. І. Путілов (члени правління товариства), граф С. Ю. Вітте, імператриця Марія Федорівна — мати Миколи II, і ін. Умови роботи на копальнях були украй важкими: робочий день гірників досягав 15—16 ч, лише в 1911 на кожну тисячу чоловік доводилося понад 700 травматичних випадків. Зарплата була низькою, частина її вирушала на штрафи, частина видавалася у вигляді талонів в копальневі лавки. Страйк почався стихійно 29 лютого (13 березня) на Андріївській копальні. Приводом послужила видача в лавці гнилого м'яса. 4(17) березня були вироблені вимоги страйкуючих: 8-годинний робочий день, підвищення зарплати на 30%, відміна штрафів, поліпшення постачання і ін. Але жодне з найбільш важливих вимог не було задоволено адміністрацією. До середини березня страйк охопив всі копальні (понад 6 тис. робітників). Керували нею Центральний страйковий комітет і Центральне бюро, в яких входили більшовики [П. Н. Баташев (голова комітету), Р. Ст Черепахин, P. І. Зеліонко, М. І. Лебедев і ін.], а також меншовики, есери і ін. уряд направив з Киренська і Бодайбо війська. У ніч на 4 квітня були арештовані майже все член страйкового комітету. Вранці робочі зажадали їх звільнення і вдень 4 квітня 2,5 тис. чоловік рушили до Надеждінському копальні для вручення чиновникові прокуратури скарги на свавілля властей. Робітники були зустрінуті солдатами, які за наказом жандармського ротмістра Трещенкова відкрили вогонь. Було убито 270 і поранено 250 чоловік. Під тиском громадськості уряд направив на копальні для розслідування комісію. Новий договір про найм не задовольнив робітників. Страйк тривав до 12 (25) серпня, коли копальні покинула остання партія робітників (всього з сім'ями виїхало близько 9 тис. чоловік). Л. р. викликав в країні страйки і мітинги протесту, в яких брало участь близько 300 тис. чоловік. Ленськие події в умовах революційного підйому 1910—14 послужили поштовхом до переростанню революційних настроїв в масове настання проти царизму і капіталізму.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 21, с. 247—48, 267, 335—42, 345—346; т. 23, с. 195—97, 296—97; 298—99; т. 25, C.378—79; Ленськие копальні. Сб. док-тов, М., 1937; Аксенов Ю. С., Ленськие події 1912, М., 1960; Лебедев М. І., Спогади про ленських події, [2 видавництва], М. 1962.
