Ленський , Леньський (Leński) (справжнє прізвище — Лещиньський, Leszczyński) Юліан (8.1.1889 — 21.9.1937), діяч польського і міжнародного робочого руху, публіцист. Народився в м. Плоцк в сім'ї робітника. З 1905 член Соціал-демократії Королівства Польського і Литви (СДКПіЛ). У 1909 поступив на філософський факультет Ягеллонського університету, з якого був тимчасово виключений (1910) за керівництво студентським страйком. У 1910 вибраний головою Союзу соціалістичної молоді «Спуйня». З 1913 член Варшавського комітету СДКПіЛ. Один з лідерів розламовцев (група польських соціал-демократів, що тісно співробітничали з більшовиками); учасник Поронінського наради ЦК РСДРП (1913). За революційну діяльність неодноразово заарештовувався царським урядом, пізніше — урядом буржуазної Польщі, а також Німеччині, де Л. знаходився в кінці 20 — початку 30-х рр. У 1917—18 член Центрального виконавського комітету груп СДКПіЛ в Росії і редактор газети «Трибуна» («Trybuna»). Учасник 7-ої (Квітневою) конференції і делегат 6-го з'їзду РСДРП(б). У жовтні 1917 комісар військово-революційного комітету, в листопаді — червні 1919 комісар по польських справах (у складі Наркомнаца). Член ВЦИК 2-го і 3-го скликань. У 1919 народний комісар освіти Литовсько-білоруської радянської республіки, член ЦК КП Литви і Білорусії; у 1921—23 член Польського бюро при ЦК РКП(б). Учасник 2-го з'їзду компартії Польщі (КПП) і делегат 4—6-го з'їздів. У 1-ій половині 1924 працював у Французькій комуністичній партії, був одним з редакторів «Юманіте». З 1925 член ЦК і Політбюро ЦК КПП, з червня 1929 генеральний секретар КПП. Учасник 5—7-го конгресів Комінтерну; з 1928 член ІККИ і кандидат в член Президії ІККИ, з липня 1929 член Президії ІККИ. Зіграв велику роль в розробці платформи і тактики єдиного робітника і антифашистських народних фронтів.
Соч.: Про front ludowy w Polsce 1934—1937, Warsz., 1956.
Літ.: Kalicka F., Julian Leszczyriski-lenski, «Z pola waiki», 1958 № 4, s. 278—321.
