Ленський Олександр Павлович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Ленський Олександр Павлович

Ленський (справжнє прізвище — Вервіциотті) Олександр Павлович [1(13) 10.1847, Кишинів, — 13(26) .10.1908, Москва], російський актор, режисер, педагог і теоретик театру. З 1865 дебютував на професійній сцені у Володимирі. Грав в провінції. З 1876 до кінця життя працював в Малому театрі (у 1882—84 в Александрійському). Л. зіграв значну роль в розвитку реалізму на російській сцені. Майстрово володіючи мистецтвом перевтілення, міміки, гриму, він прагнув до реалістичної різносторонності і історичної точності характеристики персонажа. Створені ним образи відрізнялися «...совершенно винятковою сценічною м'якістю...» (Станіславський До. С., Собр. соч.(вигадування), т. 1, 1954, с. 39), чарівливістю, тонким гумором, артистичністю, витонченістю. Серед кращих ролей: Бенедикт, Петруччио, Гамлет, Отелло («Багато галасу даремно», «Приборкання норовистої», «Гамлет» і«Отелло» Шекспіра), Уріель Акоста («Уріель Акоста» Гуцкова) Чацкий і Фамусов («Лихо з розуму» Грібоєдова), Паратов («Безприданниця» Островського), Демурін, Стовпців («Ціна життя» і «Нова справа» Неміровіча-Данченко). Прагнучи до реформи театру, виховання актора, що володіє високою культурою, Л. добивався поєднання в акторському мистецтві творчого натхнення з високою сценічною технікою. Велике значення надавав він театральній освіті. Один з творців Нового театру (філія Малого театру), Л. у 1898—1903 очолив в нім драматичну трупу молодих акторів. Під його керівництвом в цьому театрі розкрилися дарування Е. Д. Турчанінової, Ст Н. Рижової, Ст О. Массалітінової, П. М. Садовського і ін. Поставив тут спектаклі: «Ревізор» Гоголя, «Кузьма Захарьіч Мінін-Сухорук» і «Снігуронька» Островського; у Малому театрі — «Ромео і Джульєта» (1902), «Буривши»(1905) Шекспіра, «Без провини винуваті» Островського (1908). З 1888 Л. викладав на драматичних курсах Московського театрального училища. Серед його учнів — Ст Н. Рілля, А. А. Остужев і ін.

  Погляди Л. як режисера і театрального педагога були багато в чому близькі принципам, покладеним К. С. Станіславським і В. І. Неміровічем-Данченко в основу новаторської діяльності Московського Художнього театру.

 

  Соч.: Статті. Листи. Записки, 2 видавництва, М., 1950.

 

  Літ.: Зограф Н. Р., Олександр Павлович Ленський, М., 1955.

А. П. Ленський.

А. П. Ленський в ролі Уріеля Акости («Уріель Акоста» До. Ф. Гуцкова).