Ленд-ліз (англ. lend-lease, від lend — давати у позику і lease — здавати в оренду), система передачі Сполученими Штатами Америки у позику або в оренду озброєння, боєприпасів, стратегічної сировини, продовольства, різних товарів і послуг країнам — союзникам по антигітлерівській коаліції в період 2-ої світової війни 1939—45. Закон про Л.-л. прийнятий конгресом США 11 березня 1941. Спочатку термін постачань по Л.-л. був встановлений до 30 червня 1943, потім щорік подовжувався (до 30 червня 1946). Заява про припинення постачань по Л.-л. зроблено урядом США 21 серпня 1945 (гоміньдановському Китаю постачання продовжувалися ще ряд років).
Витрати США по Л.-л. з 11 березня 1941 по 1 серпня 1945 досягли 46 млрд. дол.(долар) (13% всіх військових витрат США за роки війни і понад 50% їх експорту). Постачання по Л.-л. країнам Британської імперії (в основному Великобританії) склали 30 269 млн. дол.(долар), СРСР 9800, Франції 1406, Китаю 631, латіно-амеріканським країнам 421 і ін. країнам 424 млн. дол.(долар) У свою чергу, США за роки війни отримали від союзних держав різних товарів і послуг в рахунок погашення постачань по Л.-л. на 7,3 млрд. дол.(долар) У угодах про постачання по Л.-л. встановлювалися основні принципи врегулювання подальших розрахунків: матеріали, знищені, втрачені і використані в період війни, не підлягають оплаті; майно що залишилося після її закінчення і придатне для цивільних цілей, оплачується повністю або частково в порядку погашення довгострокового кредиту; військові матеріали, що збереглися, залишаються у країни-одержувача, але уряд США має право витребувати їх (хоча малося на увазі, що воно цим правом не користуватиметься); устаткування, не завершене виробництвом до кінця війни, і матеріали, що знаходяться на складах урядових установ США, можуть отримуватися країнами з використанням американського довгострокового кредиту.
Постачання по Л.-л. в значній мірі сприяли розширенню виробництва в США в роки війни і збагаченню монополій за рахунок урядових замовлень. Після закінчення війни США використовували систему Л.-л. і пов'язані з нею питання врегулювання розрахунків з метою економічного і політичного проникнення в багато країн Європи і Азії.
15 жовтня 1945 було поміщено радянсько-американську угоду про постачання Радянському Союзу у формі довгострокового кредиту устаткування, що було в наявності або замовленого по Л.-л., ноні поставленого до цієї дати (на загальну суму 244 млн. дол.(долар)), проте в грудні 1946 США, що почали на той час відкрито проводити по відношенню до СРСР ворожий політичний курс, однобічно припинили дію угоди. У 1947 і в 1960 між СРСР і США велися переговори про розрахунки по Л.-л. СРСР повернув США частина отриманого ним майна (наприклад, морські судна) і виявив готовність виробити необхідну оплату того, що залишився. Але сторони не змогли прийти до угоди з питання про величину компенсації, оскільки США запитали суму в 1,3 млрд. дол.(долар), значно завищивши її в порівнянні з розрахунками з ін. країнами (наприклад, Великобританією). Крім того, американський уряд відмовився обговорити і вирішити разом з проблемою врегулювання розрахунків питання про нормалізацію економічних і торгівельних стосунків між СРСР і США, що передбачалося угодою про Л.-л., а також питання про надання кредитів. За ініціативою США переговори були перервані в 1960. Вони поновилися в 1972. США погодилися істотно понизити суму платежів, а також поставити їх в залежність від успіхів в розвитку економічних стосунків сторін. 18 жовтня 1972 у Вашингтоні були підписані одночасно 3 угоди між СРСР і США: о врегулюванні розрахунку і по Л.-л., розвитку торгівлі і взаємному наданні кредитів.
