Лекція (від латів.(латинський) lectio — читання), систематичний, послідовний виклад учбового матеріалу, якого-небудь питання, теми, розділу, предмету, методів науки. Розрізняють Л. учбові і публічні. Учбова Л. — одна з основних форм учбового процесу і один з основних методів викладання у вузі. У вузах СРСР на Л. відводиться 50—60% учбового часу по гуманітарних спеціальностях, 40—50% — по технічних і з.-х.(сільськогосподарський) спеціальностям.
Характер усного викладу учбового курсу (зазвичай на латинській мові) Л. придбала в 18 ст в університетах (у середньовічних університетах Л. застосовувалася у формі читання і коментування викладачем тексту якої-небудь книги). Систематичний курс Л. (у якому послідовно викладається матеріал за учбовою програмою) включає Л. ввідні, настановні (у системі заочної і вечірньої освіти), ординарні, оглядові завершальні. Л. застосовуються також в системах середньої спеціальної і професійно-технічної освіти, курсового вчення, в старших класах середньої загальноосвітньої школи, а також в системі політичної освіти. Публічні Л. епізодичні і циклові — одна з основних форм пропаганди і поширення політичних і наукових знань в системі культурно-просвітницької роботи.
Основні вимоги до Л.: науковість ідейність, доступність, єдність форми і вмісту, емоційність викладу, органічний зв'язок з іншими видами учбових занять — семінарами, лабораторними роботами, учбовою і виробничою практикою і ін. Ці вимоги до Л. реалізуються, зокрема, за допомогою лекційних демонстрацій — наочного показу прихованих, швидко або повільно протікаючих процесів (фізичних, хімічних, біологічних і ін.) засобами кіно, телебачення і ін. З 50-х рр. Л. транслюються по радіо і телебаченню. Окремі вузи видають курси Л. провідних викладачів; ці видання використовуються в учбовому процесі поряд з підручниками і навчальними посібниками.
