Лельовель (Leiewel) Іоахим (22.3. 1786, Варшава, — 29.5.1861, Париж), польський історик і громадський діяч. У 1808 закінчив Віленський університет, де в 1815—18 і 1821—24 займав кафедру історії. Після розкриття таємних студентських суспільств «філоматов» і «філаретов» усунений від викладання як їх ідейний натхненник. Переїхавши до Варшави, встановив зв'язок з таємними польськими патріотичними організаціями. У 1828 вибраний депутатом сейму. З початку Польського повстання 1830—31 Л. як визнаний ідеолог визвольного руху став головою Патріотичного суспільства і увійшов до Тимчасового уряду, у складі якого добивався проведення ряду революційних заходів (наділ частини селян землею і ін.). Після поразки повстання емігрував до Франції, де очолив Національний польський комітет, що об'єднав демократичні сили польської еміграції. За публікацію комітетом написаного Л. відозви «До братів російським», що містив заклик до спільної боротьби проти царизму, був висланий в 1833 з Франції. У Брюсселі став ідейним керівником польських демократичних організацій «Молода Польща», «Об'єднання» і др.; активно брав участь в діяльності заснованої в Брюсселі міжнародної Демократичної асоціації, що ставила метою єднання і братерство народів. Л. — основоположник романтичної школи в польській історіографії. Незалежно від французьких істориків Тьеррі, Гизо і ін. Л. прийшов до розуміння історичного процесу як боротьби класів (селян і поміщиків), вимагав, щоб історія стала літописом народного життя, підкреслював творчу роль народних мас в історії. Для його праць характерна демократична, республіканська і антиклерикальна тенденції. Історіко-соціологічні погляди Л. з'явилися основою формування польської прогресивної суспільної думки 20—60-х рр. 19 ст (Е. Дембовський, Т. Кремповецкий). Автор багатьох праць по політичній історії Польщі з прадавніх часів по 19 ст, історії польського селянства, заклав основи ряду допоміжних дисциплін в польській історичній науці.
Літ.: Кеневіч С., Лельовель, пер.(переведення) з польськ.(польський), М., 1970; Hieb-koszańska H., Kotwiczowna М., Bibliografia utworow Joachima Leiewela, Wr., 1952.
