Лейно (Leino) [псевдонім; справжнє прізвище Ленбум (Lönnbohm)] Ейно (6.7.1878, м. Палтамо, — 10.1.1926, Тусула), фінський письменник. Вчився в університеті Хельсінкі. Перші збірки Л. включають ліричні вірші, багато з яких — у дусі народних пісень («Балада про великий дуб», 1896, «Сто одна пісня», 1898, і ін.). П'єса «Пентті Пяккенен» (1905), роман «Туомас Вітікка» (1906) направлені проти соціальних верхів. Революційним подіям 1905 в Росії присвячений його роман «Яна Рентю» (1907). У віршах збірок «Зимова ніч» (1905), «Заморожування» (1908) переважає соціальна і філософська проблематика. У п'єсі «Сіль землі» (1911) Л. критично змалював фінську буржуазну інтелігенцію. Л. написав шість серій п'єс «Маски» (1905—11) і цикл «Кальовала на сцені» (1911). У 1911—13 опублікував антибуржуазну тетралогію «Раб», в якій позначився вплив європейського декадансу. У пізній ліриці Л. посилюються трагічні мотиви (збірка «Вітряне кантеле», 1919). Автор романа «Ілюстрована книга мого життя» (1925).
Соч.: Kalevala näyttämöllä. Sovittanut, sarja 1—3, Hels., 1911; Kootut teokset, 2 painos, nide 1—16, Hels., 1931—49; Runot I, Hels., 1961; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибране, [вступ. ст. Л. А. Віролайнен], М-код.—Л., 1959; [Вірші], у кн.: Поезія Фінляндії, М., 1962.
Літ.: Maailman kirjat ja kirjailijat. Toirn. Т. Anhava, Hels., 1957.
